Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 64

Алма ж вивчала Джорджа Гокса, видавця ботанічних праць. Чи він таким займався? Пестив себе, щоб досягнути вершини насолоди? Неназваний автор трактату писав, що чоловіки займаються онанізмом частіше за жінок. Молодий, сповнений здоров’я і сил чоловік начебто може кілька разів на день довести себе до сім’явиверження. Сповненим сил Джорджа Гокса не назвеш, але він був молодий і мав огрядне, важке, спітніле тіло — тіло, яке точно було чогось сповнене. Чи Джордж займався цим недавно, може, навіть того ж дня? А що тепер робить прутень Джорджа Гокса? Безтурботно відпочиває? Чи його от-от охопить бажання?

Раптом трапилася найдивовижніша подія, яку тільки можна було собі уявити.

— Перепрошую, сер, — обізвалася Пруденс, спрямувавши свої слова й спокійний погляд на професора Пека, — якщо я вас правильно зрозуміла, ви начебто вважаєте різну текстуру людського волосся доказом того, що негри, індіанці, уродженці Сходу й білошкірі люди є представниками різних біологічних видів. Однак мене дивує ваше припущення. У цьому маєтку, сер, ми вирощуємо кілька видів овець. Може, ви помітили їх, під'їжджаючи до будинку сьогодні ввечері? Одні вівці мають шовковисту шерсть, другі — грубу, а треті — густі вовняні кучерики. Але ж ви, сер, точно не сумніваєтеся в тому, що попри різну шерсть, усі вони — вівці. Крім того, прошу вибачення, але я вважаю, що всі ці види овець можна успішно схрестити. Хіба з людьми не так само? Чому тоді не можна заявити, що негри, індіанці, виходці зі Сходу й білі люди представляють один і той же біологічний вид?

Всі прикипіли поглядом до Пруденс. Алма аж стрепенулася, наче на неї хтось вилив цеберко крижаної води. Генрі розплющив очі. Він поставив келих на стіл і, випроставши спину, нашорошив вуха. Навряд чи хтось із присутніх помітив, але Беатрікс і собі сіла прямо, мовби приготувавшись до подальшого витка розмови. Учитель Артур Діксон стривожено округливши очі, глянув на Пруденс і тут же схвильовано роззирнувся довкола так, ніби хтось міг звинуватити його в нестриманості. Оказія була направду незвичайна. За вечерею — та й узагалі за все своє життя — Пруденс ще ніколи не виголошувала такої довгої промови.

На жаль, Алма до того моменту не стежила за дискусією й не була до кінця певна, говорить Пруденс до теми чи ні, але — Господи милостивий! — дівчина нарешті заговорила! Ошелешені були всі, крім самої Пруденс, яка не зводила з професора Пека свого незворушного, спокійного погляду, широко розплющивши ясно-блакитні очі, й чекала на відповідь. Так, наче вона кожнісінького дня сперечалася з професорами Принстонського університету.