Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 61

І знайшла. Вона терла його все сильніше й сильніше. А потім відчула, як усередині неї щось розкрилося. Біль у лоні обернувся на щось інше — спалах полум’я, вихор насолоди, жар, що виривається з розпеченої грубки. Алма повністю віддалася своїм відчуттям. Вона була невагома й безіменна, ні про що не думала й про все забула. А тоді перед її очима спалахнуло світло, яскраве, наче феєрверк, і все скінчилося.

Їй стало тепло й спокійно на душі.

Відколи Алма себе пам’ятала, її розум уперше звільнився від сумнівів і хвилювань, від клопотів і бентежних думок. А тоді з цього чудесного пухкого спокою зародилася одна думка й затьмарила собою все решту: треба буде зробити це знову. Не минуло й півгодини, як Алма вже стояла в передпокої Білого Акру, схвильована й розпаленіла, й приймала гостей. Того вечора серед них був серйозний молодий чоловік на ім’я Джордж Гокс, філадельфійський видавець вишуканих друкованих творів, книжок, часописів і журналів із ботаніки, а також статечний старший джентльмен Джеймс К. Пек, який викладав у коледжі Нью-Джерсі в Принстоні й недавно видав книжку про фізіологію негрів. Артур Діксон, блідолиций наставник сестер, теж, як завше, сидів за столом, хоча він майже не брав участі в розмовах, а цілий вечір стурбовано розглядав свої нігті.

Джордж Гокс, видавець ботанічних книжок, уже не раз гостював у Білому Акрі й дуже подобався Алмі. Сором’язливий, добродушний і страшенно розумний, він був схожий на великого, незграбного, вайлуватого ведмедя. Вбрання завелике, капелюх зсунуто набакир, а сам він переминався з ноги на ногу, не знаючи, де стати. Джорджа Гокса було нелегко розговорити, але коли він нарешті долучався до бесіди, слухати його була одна приємність. Про ботанічну літографію він знав більше за будь-кого в Філадельфії й друкував розкішні видання. Джордж Гокс розповідав про рослини, митців і палітурне ремесло з великою любов’ю — Алма обожнювала його товариство.

Другий же гість, професор Пек, вечеряв у них вперше, і Алма відразу його незлюбила. З усього було видно, що він зануда, ще й надокучливий. Тільки прибувши до маєтку, він на двадцять хвилин застряг у передпокої, переповідаючи з прискіпливістю Гомера всі перипетії своєї мандрівки з Принстона до Філадельфії. Вичерпавши цю захопливу тему, професор висловив своє здивування, що Алма, Пруденс і Беатрікс складуть компанію джентльменам за вечерею, адже бесіди, які вестимуть за столом, явно не їхнього розуму діло.