Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 51

У перший рік його служби Беатрікс часто сиділа в класі, схилившись у кутку над шиттям, і пильнувала, чи не зробить Артур якої помилки і чи поводиться з дівчатами пристойно. Врешті-решт вона заспокоїлася: молодий Діксон виявився блискучим знавцем наук і страшенним занудою, нездатним до якихось пустощів і геть-чисто позбавленим почуття гумору. Отож можна було з чистим серцем довірити йому чотири рази на тиждень займатися з юними представницями родини Віттекер, чергуючи природничі науки, латину, французьку, греку, хімію, астрономію, мінералогію, ботаніку й історію. Крім того, Алма діставала додаткові завдання з оптики, алгебри й сферичної геометрії, від яких Беатрікс — рідкісним жестом милосердя — звільнила Пруденс.

У п'ятницю від цього розкладу занять відступали — до маєтку приїжджали вчителі малювання, танців і музики, які доповнювали їхню науку. Вранці дівчата працювали разом з Беатрікс у її грецькому саду. То був тріумф практичної математики, де всі доріжки й фігурно підстрижені дерева відповідали строгим принципам евклідової симетрії (лише кулі, конуси й акуратно вистрижені трикутники, підрівняні, непорушні й геометрично правильні).

До того ж кілька годин на тиждень дівчата мусили вправлятись у рукоділлі. Вечорами Алму й Пруденс кликали за стіл, де за проханою вечерею вони мали підтримувати інтелектуальну бесіду з гостями з цілого світу. Якщо ж у Білому Акрі ніхто не гостював, Алма з Пруденс допізна сиділи в вітальні, допомагаючи батькові з матір’ю з офіційним листуванням. У неділю ходилося до церкви. Перед сном промовлялося багато молитов.

Решту часу вони могли займатися чим завгодно.

Втім, такий графік не був надто виснажливим — принаймні для Алми. Жвава й допитлива, вона зрідка втомлювалася. Алма насолоджувалася розумовими вправами, працею в саду й бесідами за вечерею. Пізно ввечері завжди охоче допомагала батькові дати лад із листами (інколи то була єдина нагода побути з ним наодинці). Вона навіть знаходила час для себе й присвячувала ці години винахідливим ботанічним експериментам. Алма вертіла в руках живці верби, розмірковуючи, чому ті деколи випускають корінці з бруньок, а деколи — з листочків. Кожну рослину, що потрапляла їй до рук, розтинала й запам’ятовувала, зберігала й класифікувала. Створила прекрасний hortussiccus — невеличкий гербарій.

З кожним днем Алма все більше закохувалася в ботаніку. Її приваблювала не так краса рослин, як їхня таємнича впорядкованість. Дівчину дедалі сильніше захоплювали системи, послідовності, класифікації й покажчики, а ботаніка дарувала вдосталь можливостей всім цим насолодитися. Алмі дуже подобалося, що, зайнявши своє місце в класифікації, рослина нікуди з нього не зрушувала. Рослинна симетрія підкорялася строгим математичним правилам, які сповнювали Алму спокоєм і глибокою повагою. До прикладу, кожному біологічному виду було властиве стале співвідношення між зубцями чашечки й кількістю пелюсток — і воно ніколи не змінювалося. То було своєрідне мірило. Незмінний, обнадійливий, непорушний закон.