Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 31

Наприкінці 1798-го Генрі насадив у своїх американських оранжереях заокеанських тропічних екзотів, що їх продавав новій американській аристократії. Економіка Сполучених Штатів стрімко й несподівано зростала. Джордж Вашингтон і Томас Джефферсон мешкали в розкішних заміських маєтках, і тепер кожному кортіло мати таку оселю. Зненацька молода нація взялася випробовувати межі марнотратності. Одні громадяни багатіли, інші — грузли в злиднях. Генрі впевнено рухався догори. Всі розрахунки Генрі Віттекера ґрунтувалися на принципі: «Я зароблю», і він неодмінно заробляв — на вивозі та ввозі товарів, на виробництві й найрозмаїтіших авантюрах. Гроші явно любили Генрі. Вони ходили за ним слідом, як те збуджене цуценя. Року 1800-го він без особливих зусиль став найбагатшим чоловіком у Філадельфії і одним із трьох найбільших багатіїв у Західній півкулі.

Отож коли того року — всього лиш через три тижні після смерті Джорджа Вашингтона — у Генрі народилася донька Алма, її батьком була цілковито нова істота, якої світ ще не бачив: могутній новітній американський султан.

Частина друга

Сливка з Білого Акру

Розділ п'ятий

Вона була донька свого батька. Всі це відразу визнали. Насамперед Алма Віттекер була мов дві краплі води схожа на Генрі: руде волосся, червонувата шкіра, невеличкий ротик, широке чоло, ніс бульбиною. Доволі несприятлива картина для Алми, яка нескоро це збагнула. Обличчя Генрі значно більше пасувало зрілому чоловікові, ніж маленькій дівчинці. Втім, самого Генрі це анітрохи не обурювало; Генрі Віттекер полюбляв милуватися своїм відображенням, де тільки його бачив (у дзеркалі, на портреті, на дитячому обличчі), тому зовнішність Алми завжди його тішила.

— Відразу зрозуміло, хто її татуньо! — вихвалявся він.

Крім того, Алма була така ж розумна, як він. І сильна. Мале верблюжатко — невтомне й покірне. Ніколи не хворіло. Вперте. Як тільки дівча навчилося говорити, останнє слово мусило бути за нею. Якби її матуся — серце як криця — твердою рукою не вибила з неї все нахабство, дівчина виросла б відвертою грубіянкою. А так була просто настирлива. Вона прагнула зрозуміти світ і звикла добувати знання з найдальших закутків — так, наче від цього щоразу залежала доля всіх народів світу. Алма хотіла знати, чому поні — не коник. Чому простирадло іскриться, коли спекотної літньої ночі провести по ньому рукою? Її цікавило, що таке гриб — рослина чи тварина, і — почувши відповідь — чи це точно правда?

Батьки Алми якнайкраще надавалися до таких невтомних розпитувань: якщо вона ввічливо висловлювала свої запитання, то неодмінно діставала на них відповідь. Генрі й Беатрікс Віттекер терпіти не могли тупості й усіляко підтримували в своїй доньці дух допитливості. Навіть на запитання про гриб Алма дістала серйозну відповідь (цього разу Беатрікс процитувала знаменитого шведського ботаніка-систематика Карла Ліннея, який пояснив, як відрізнити мінерали від рослин, а рослин від тварин: «Каміння росте. Рослини ростуть і живуть. Тварини ростуть, живуть і відчувають»).