Читать «Saint Porno. Історія про кіно і тіло» онлайн - страница 25

Мало хто задумується над тим, що порно все одно існує, попри всі заборони, порно — все одно домінує і за кількістю переглядів, порноресурси обганяють усі інші, і за кількістю порноконтенту — Інтернет так чи інакше із самого початку був територією свободи. Жодна країна не може обмежити перегляд порнофільмів і фотографій, все одно існують інструменти, як це обійти, і мільярди людей, які успішно це роблять.

Цнотливість

Історія моїх зв’язків з Артемом була досить заплутаною. Мені він страшенно сподобався, я познайомилася з його компанією, і мені здавалося, що я йому подобаюся. Але він перекривав усі можливі підступи до себе. Я працювала офіціанткою й обслуговувала їх столик. Ввечері мене запросив погуляти після роботи його друг. З кафе часто запрошували погуляти: замутити з офіціанткою — це, напевно, найпростіший спосіб залицянь, ця дівчина вже до тебе підійшла і перша до тебе звернулася. Але подобався мені він. Минув, напевно, місяць, до того моменту, як мені вдалося до нього наблизитися, я на той час вже була серед їх тусівки, активно спілкувалася з його друзями. З тим другом таки переспала, не того, щоправда, вечора, іншого. Але мене далі цікавив Артем, ми почали зустрічатися. Він просто мені подобався фізично, мені його хотілося.

Спершу він був досить ввічливим і дружнім. Справляв враження такої відкритої і позитивної людини, але я зовсім не емпат. Зі зближенням він все більше і більше показував своє справжнє обличчя. Я день у день дізнавалася все більше несподіваних подробиць, виявлялось, що жінок зі своєї компанії він зневажав, називав шльондрами, просто за те, що вони не були заміжніми добропорядними матерями, а вели звичайне молодече життя, заводили бойфрендів, жили разом, а потім розходились і зустрічались із новими, вдягались «занадто» відверто і фліртували з чоловіками на його очах. Артем засуджував будь-які прояви сексуальності. Усі ставали різко поганими й аморальними грішниками, усі, крім нього. Я знову натикалася на урок, якийсь я мала дати, а якийсь сама мусила отримати. Все це видавалося дуже смішним, здавалося, що він так собі просто гонить, але згодом цей абсурд просто почав давити страшною вбивчою силою. Минув, напевно, майже місяць, аж поки у нас таки стався секс. У мене ще ніколи не було такого довгого періоду без сексу, вірніше так — з чоловіком, але без сексу. Але кожен день з ним давав те, чого мені не вистачало, — азарт і адреналін. Я відчула сповна оцю силу, коли дівчата не сплять з хлопцями на першому побаченні, усіляко таким чином виказуючи власну гордість і правильність, напускаючи на своїх обраних чоловіків, здебільшого, оманливу ману недоступності. Бо насправді роблять вони так лише з обраними. Інші ж хлопці, від яких їм потрібен лише секс, цілком годяться для злягання на першому ж побаченні.

Він одразу ж обставив ситуацію так, що я начебто не гідна стосунків з ним. Мовляв, можливо, коли я виправлюсь і він це побачить, я зможу на щось розраховувати, а поки що у нас будуть такі якісь незрозумілі нечасті зустрічі з його ініціативи і на його запрошення. Незважаючи на це, він вимагав від мене цілковитої вірності. І от стався перший наш секс. У ту ніч я зрозуміла, що ж такого дивного було у наших взаєминах. Я була у нього першою, у його двадцять вісім. Він люто проповідував телегонічні погляди і схвалював лише ранній шлюб і, в ідеалі, секс тільки заради розмноження. Ми зустрічалися зовсім недовго, ця зверхність заходила все далі і далі, дуже часто вона стосувалася й мене, звісно. Я мало ділилася з ним власним життям - не могла уявити, як розказати йому про свої зйомки, — думаю, це його могло б довести до істерики чи навіть агресії. Із самого початку я спробувала розказати йому про альтернативний спосіб життя і нарвалася на несприйняття і повне непорозуміння. Тому вирішила просто залишити все як є — зустрічі з його ініціативи. Це було, напевно, вперше у житті, коли я мала приховувати щось від начебто близької людини, побоюючись її агресивної реакції. Я нічим не можу пояснити ті стосунки і згоду на таке ставлення, окрім, хіба що, якогось стокгольмського синдрому. Мене запрошували на зйомки, але я ніяк не могла на них погодитися, поки була з Артемом, не могла б йому не сказати, а якби сказала — не знаю... Буває, що не розповідаєш якісь дрібниці, деталі, але тут ти приховуєш якусь частину свого життя, і воно мучить, муляє, болить. Довго я не змогла, звісно. Насправді такі стосунки дуже закомплексовують, ставлять тебе на місце безправної жінки з Середньовіччя, потім довго думаєш про те, чи маєш узагалі на що-небудь право як людина, а не лише як жінка?