Читать «Saint Porno. Історія про кіно і тіло» онлайн - страница 27

Богдан Логвиненко

Так, спокійно, дихай, я до них ніколи не вступала і не належала, але був один нюанс. У порноіндустрію мене привів саме один з членів тусовки, якого згодом вони вигнали, він став моїм першим агентом. По суті, агент — це той, хто зводить фотографів і моделей, пам’ятає графіки і нюанси роботи кожного учасника процесу і завжди отримує від тебе відсоток з заробітку. У мого агента було багато контактів, але, оскільки він був з тусовки Каули-Дхарми, я завжди користувалась цим і не заперечувала, що я одна з їх членів.

Я була дуже гидливою. Значно більше, ніж зараз. Коли мене запитували, чи я «від них», я завжди стверджувала, що так. З однієї простої причини. В цій тусовці є мільйон правил, серед яких, приміром, правило про те, що не можна кінчати на обличчя чи в рот. Дивне правило як для середовища, де культивується порно, правда? Але мені пасувало, я цим користувалася. В мене кінчати теж не можна було, бо я не пила таблеток. Мені кінчали на живіт чи на спину, і це мене влаштовувало.

У ЗМІ старанно нав’язується образ, що проституція і зйомки в порно — це те саме. Ну і, звісно, порноактор — це круто, а порноакторка — це принизливо. «Ви хотіли б, щоб ваша дочка була порноакторкою?» — питають найбільш правовірні, лякають незворотньою лібералізацією статевих стосунків і появою цілком легальних професій. У першу чергу — це не те саме, бо ні жінка, ні чоловік від порно не отримують задоволення і вам платять не за секс, а за виставу. Ви граєте у кіно чи знімаєтесь у фотосесії. Ви не спите за гроші.

Я прийшла в порно з дивної і нестандартної тусовки, можна сказати, пройшла через задній вхід у порноіндустрію. Здебільшого дівчат беруть із модельних агентств, а не з сект. Але так сталося, такий у мене був контакт. Втім, навіть незважаючи на це, до мене ставилися дуже добре. Люди, що працюють у порноіндустрії, — здебільшого інтелігентні, ввічливі й освічені, це не страшні підпільні підвали, це хороші і великі апартаменти, це не страшні й убогі ґвалтівники — це, здебільшого, молоді привабливі люди. У цьому середовищі не говорять лише про секс чи про партнерів, тут є актори театрів, художники, колишні спортсмени, студенти хороших вузів. Звісно, на мене перед першою зйомкою давили суспільні стереотипи, я теж боялася, що заберуть паспорт, хтось казав, що перед кожним сеансом порноакторам дають доріжку кокаїну, щоб ті почувалися більш розкутими на зйомках. Мене, як і раніше, більше турбувала власна безпека, а не секс.

Усі мої побоювання виявились марними.

Я не агітую нікого, кожному своє. Але так, мені пощастило, втім, я вже пройшла через безліч студій, фотографів, і я сама, жертва стереотипів, не раз долала власні, емпірично, просто йдучи і досліджуючи, правда це чи ні. Мене постійно шокувало те, наскільки в нас їх багато — безсенсових і безапеляційних тверджень про речі, які так далеко від нас. Ми наче живемо в сучасному суспільстві, де за допомогою відео можна побачити усе, що відбувається на Марсі, де більше не вірять у язичницьких Богів. Тобто ми більше не пояснюємо кожне незрозуміле явище злістю божества, але ми далі і далі породжуємо міфи, самі їх поширюємо і самі ж за їх канонами живемо.