Читать «Дівчина у павутинні» онлайн - страница 50

— …визнали її за лівацьку нісенітницю.

— Ще гірше, Мікаеле, — за пропаганду «ледачих мерзотників, негодних навіть узятися до роботи».

— Невже вони так сказали?

— Щось таке. Та я гадаю, що насправді стаття тут ні до чого. Вона просто стала для них приводом ще більше підірвати позиції Гаррієт у концерні. Їм хотілося зупинити всі починання Генріка й Гаррієт.

— Ідіоти.

— Боже мій, ну, звісно! Та хіба нам це допомогло?! Я пам’ятаю ті дні. Здавалося, ніби земля вислизає з-під ніг. Я знаю, знаю, що мені слід було більше залучати тебе. Але я вважала, ніби ми всі лише виграємо від того, що ти зможеш концентруватися на своїх матеріалах.

— А проте я нічого путящого не робив.

— Ти старався, Мікаеле. Ти справді старався. Одначе я веду до того, що Левін зателефонував саме тоді, коли здавалося, що ми на самісінькому дні.

— Очевидно, хтось йому нашептав, що сталося.

— Поза всяким сумнівом. І тобі не треба казати, що спочатку я ставилася до того всього скептично. «Сернер» уявлявся мені таблоїдною халтурою. Але Уве не відступався, демонструючи все своє красномовство, і навіть запросив мене до свого нового великого будинку в Каннах…

— Що?

— Так, пробач. Про це я тобі теж не розповідала. Гадаю, мені було соромно. Але я все одно збиралася на кінофестиваль, щоб написати про ту іранську режисерку. Ну, знаєш, її ще переслідували за документальний фільм про дев’ятнадцятирічну Сару, закидану свого часу камінням. І мені подумалося, що нічого страшного не станеться, коли «Сернер» допоможе нам оплатити дорогу. Так чи так, а ми з Уве проговорили цілу ніч, і я, як і раніше, лишалася скептиком. Він так безглуздо хвалився, вдаючись до всяких комерційних вивертів… Та, зрештою, я все-таки стала до нього прислухатися, і знаєш чому?

— Він тебе вразив у ліжку?

— Ха-ха! Ні. Через його ставлення до тебе.

— Йому хотілося переспати зі мною?

— Він тобою безмірно захоплюється.

— Мели-мели!.. Дурниці!

— Ні, Мікаеле, тут ти помиляєшся. Він любить владу, гроші й свою віллу в Каннах. Але ще більше його гризе те, що він, на думку багатьох, не такий крутий, як ти. Без сорому казка, Мікаеле: Уве бідний, а ти шалено багатий. Глибоко в душі він хоче бути таким, як ти. Я це відразу відчула і мала б здогадатися, що ця заздрість може бути й небезпечною. Ти ж розумієш, що в основі кампанії проти тебе лежала саме вона. Твоя безкомпромісність змушує людей відчувати себе жалюгідними. Лише самим фактом свого існування ти нагадуєш їм про те, які вони продажні, і що більше тебе прославляють, то нікчемнішими видаються вони самі. А за таких обставин є тільки один спосіб боронитися — втоптати тебе в багно. Якщо ти впадеш, то їм стане трохи краще. Ця вся мерзота повертає їм невеличку гідність — принаймні вони це так собі уявляють.