Читать «Гараж пана Якобса» онлайн - страница 18

Коли майстерня прогоріла і Йордан почав пити без просипу, де не взявся доктор Шерц, який залучив його до роботи в гаражі «Зюд-вест». У всьому Берліні не було сейфа, який зміг би більше ніж дві-три години опиратися зусиллям Ете Йордана і його «машинки» — чудового ацетиленового різака.

Темрява надворі здавалась зовсім непроникною. Дощ хвилями хлюпав у вікна, барабанив по верху машини, наче дробом посипав капот. Два тьмяно-жовтих конуси світла тупо й безсило вдивлялись у розбурхану ніч.

Якобс звичайно сам брав участь у всіх важливих операціях. Він завжди посилав уперед частину своїх людей, які мали все підготувати і страхувати його від усяких несподіванок: Якобс не любив несподіванок, які походили не від нього самого. Потім він сідав звичайно в стареньку, непримітну машину і в точно визначений час з’являвся з двома-трьома добірними спеціалістами на «об’єкті». «Об’єкт» — це був вираз Якобса; поліція потім називала його «місцем злочину». Якщо треба було зламати сейф, Ете Йордан щоразу опинявся серед обраних.

У тьмяному світлі підфарників показався мотоцикліст. Він влетів у велику калюжу, брутально вилаявся і зіскочив з мотоцикла.

Якобс лівою рукою опустив скло, щоб той міг встромити голову в машину. Всередину влетіли бризки дощу.

Прибулий прошепотів:

— Знову така сама морока, шефе. Східна поліція поставила контроль на мосту Глініке. Треба їхати лісом.

— Ти що, здурів? У цю собачу погоду я там загрузну по вуха.

Якобс задумався. Сьогоднішній «об’єкт» був на околиці Потсдама — всього кілометрів за вісім. По дорозі — міст Глініке, там стоїть пост народної поліції. Можливо, що в таку погоду перевірятимуть тільки документи. У Якобса вони були в повному порядку: посвідчення особи, постійні міжзональні паспорти на всіх, хто був у машині, шоферські права, паспорт автомобіля, документи про сплату податків, перепустка через міський кордон. Але ж як не поталанить, то може бути так звана глибока перевірка, коли ретельно обшукують усю машину. На такий випадок Якобсові знадобились би документи на ацетиленовий різак з балоном і на повний портфель блискучих гострих інструментів. Та й документи ці йому мало допоможуть, якщо на контрольному посту не ідіоти.

Існувало, правда, ще кілька шляхів через міський кордон: наприклад, лісова дорога, що веде повз американський склад боєприпасів, розташований на південь від станції електрички «Ванзе». Але по ній і в хорошу погоду проїхати було справжнім подвигом. Всі ж інші маршрути були надто далекі. А операція мала початись через півгодини, о сьомій.