Читать «Діти» онлайн - страница 18

— Котись під три чорти! — машинально буркнув він і пішов у ванну.

Там став перед дзеркалом і заходився розглядати своє лице. Під носом вже пробивалась темна смужка. Від цього Адась виглядав старшим і мужнішим. Він задоволено посміхнувся і, так-сяк помивши руки, зайшов до кухні, де на столі парував борщ. Після вечері Євка мила посуд, а він всівся у вітальні за фортепіано і став награвати щось веселе, гортаючи ноти Мендельсона. Євка все одно нічого не тямила в музиці, та й він і не думав старатись для неї.

Вона чомусь довго не з’являлась, і настрій в Адася став падати. Він дуже хотів їй допекти.

— Я спати хочу, — позіхнула Євка, зайшовши до кімнати. — Перестань, ради бога!

— А я не хочу! — мстиво сказав, усміхаючись, Адась.

— Ти дивись! — вражено глянула на нього Євка. — Я, може, втомилась!

— Від чого, хотів би я знати? Твої фріци такі виховані…

— Та ну тебе! — обурилась Євка. — Забирайся звідси! Я буду роздягатись.

— А ти не соромся, дитинко. Роздягайся! — несподівано заспівав Адась фальшивим тонким голоском і обкрутився на стільці.

— Ти що, з глузду з’їхав?

— Ну, чому ж? Ми ж, здається… одружені…

Євка перелякано заплющила очі. Коли відкрила їх, то Адась уже поволі червонів, зрозумівши, що ляпнув дурницю.

— Ну… Якщо тобі не соромно, то я можу й при тобі…

Євка здерла з себе халат, кинула його на спинку крісла. Далі повільно розстібнула гудзики на блузці. Вигляд у неї був наче в якоїсь божевільної.

— Було б хоч що показати! — випалив червоний як рак Адась і втік. Він сяк-так добрався до свого ліжка і наступного дня не пішов на роботу, проспав, бо майже цілу ніч складав промову, якої не спромігся виголосити перед Євкою, коли та випроваджувала його з кімнати.

Є одна дуже правдива історія. Дві родини щось не поділили між собою, а їхні діти через це загинули. Дітей звали Ромео і Джульєтта. І вже сотні років люди моляться на їхню любов. Цю історію записав Шекспір. Він записав ще багато правдивих історій, але ця найправдивіша. Більшість людей, яким не пощастило в житті, схильні вважати її казкою. Але це не означає, що вони сміються з шістнадцятилітніх дітей. Для них минуле або майбутнє просто казка. Ось так.

10.

«Я його люблю», — вирішила Єва. Десь у чотирнадцять років їй страшенно хотілось вийти заміж. Ходити з красивим високим хлопцем по вулиці і купатись з ним у річці, цілуватись під вербами. Щоб усі заздрили їй і казали: «Не чоловік, а лялька — стати і дивитись!» Але вона тоді не вийшла заміж. Передумала. Хлопців у містечку було мало, а красивіших від Євки дівчат — багато. Потроху Євка збайдужніла до чоловічої статі. А ще пізніше їй стало неприємно дивитись на хлопців. Влітку на річці завжди було багато людей. У тих красенів, на котрих вона так часто захоплено озиралась, виявились чорні криві ноги, запалі груди й тонкі шиї. Це її страшенно смішило. Євка не витримала і розповіла дівчатам. Ті довго хіхікали і більше ніколи не говорили при ній про своїх кавалерів.

Від цього їй зовсім не стало гірше. Вона навчилася відшукувати у тих, хто їй не подобався, невиправні вади і почувала себе кращою за них. У неї були дуже гарні ноги і повні виразні вуста. Але ходила вона то згорбившись, не знаючи, де подіти непотрібні руки, то, навпаки, з гордо задертою головою, — залежно від того, якою вона бачила себе в даний момент. Проте хлопці й далі не звертали на Євку уваги, і вона все частіше дивилась на них презирливо і спідлоба.