Читать «День гніву» онлайн - страница 285

Дуже цікавим у тому (безперечно добре відомому Косачеві) контексті є факт, що в романі «День гніву», зображуючи Ганновера як одного з другорядних персонажів, Косач інтерпретує особу того юдейського проповідника (якого він неточно називає рабином і анахронічно — «цадиком») в іншому світлі. Як провідник юдейської громади Заслава, нажаханий погромами Ганновер у романі Косача вболіває за долю своїх співвітчизників, але водночас він не без симпатії ставиться до «ребелізантів» і добре розуміє причини їхнього кривавого повстання. Мало того, під впливом свого колишнього учня, єврея Барухи, який приєднується до ребелії, Ганновер стає навіть особисто відповідальним за здобуття Заслава загонами Максима Кривоноса, позаяк дає Барусі ключі до таємного входу до міста. (Детальніше обговорення Косачевого трактування особи Натана Ганновера у романі «День гніву», на яке тут нема місця, читач зможе знайти у вдумливому есеї літературознавця Йоганана Петровського-Штерна «По той бік розпачу…»).

Самозрозуміло, що інакше, ніж поляки та євреї, які опинилися у ворожому таборі, сприймали особу Хмельницького його українські сучасники та нащадки, і постать гетьмана інакше, хоч і зовсім не однозначно, зображена в українських літературі та фольклорі. У народних піснях з часів Хмельниччини гетьман безперечно постає як центральна постать епохи, проте постать аж ніяк не ідеалізована, не звеличена, ба досить невиразна і слабо окреслена.

Навіть думи про Хмельницького в їхньому фольклорному «високому жанрі» (як от, «Дума про Хмельницького і Барабаша» або ж «Дума про Хмельницького і Василя Молдавського») не досягають високого рівня поетичної майстерності і світоглядної глибини, в загальному притаманного думам. Анонімним авторам цих селянських за характером дум ніби не зрозуміле особливе значення Хмельниччини, порівняно з давнішими козацькими повстаннями, та й вони, здається, не тямлять далекосяжної державницької місії гетьмана Богдана. Від нього сподіваються лише: