Читать «Гармидер у школі» онлайн - страница 41

— Це абсолютно обурливо, — заявила завуч. — Ви кажете, що якісь учні з п'ятого класу сховали скарби в мене в шафі і що оці дурні діти намагалися пробратися в мій клас і видобути їх?

Трейсі, Даррен та решта шукачів скарбів кивнули, переминаючись із ноги на ногу.

— Містере Притул, ви можете в це повірити?

Директор не виглядав таким обуреним, як завуч:

— Ну, як на мене, це досить весело.

— Весело? Весело!?

— Так. Думаю, що вони досить мудро вибрали місце, де сховати скарби. Як не крути, ніхто б не наважився просто так зайти у ваш клас… Якщо ви розумієте, що я маю на увазі… — містер Притул через силу ковтнув слину, відчувши на собі важкий погляд місіс Вухокрут.

— Це була невинна розвага на Книжковий тиждень, — пояснила міс Гармидер. — Просто вона вийшла з-під контролю. Якби учні вашого класу не намагалися затримати шукачів скарбів, нічого би не сталося.

Місіс Вухокрут перевела свій спопеляючий погляд на міс Гармидер. Було аж дивно, як це її окуляри ще не розплавилися від жару:

— То ви знали про це?

— Аякже, це ж я придумала, — Лілія дивилася на місіс Вухокрут своїми вогнестійкими сірими очима. — Ми зробили скриню для скарбів, сховали її, а тоді намалювали карту, де було позначене місце сховку. Шукачі скарбів мали знайти скриню зі скарбами і принести її до класу.

— Захоплююче, — пробурмотів містер Притул.

— То ось чим тепер займаються у школі? — з гіркотою вигукнула місіс Вухокрут. — Ось для чого нам освіта?

Міс Гармидер залишилася спокійною:

— Виконання цього завдання потребувало знання сітки координат, вміння читати карти, вміння інтерпретувати, логіки, мовних і комунікативних навичок, командної роботи та особистої ініціативи.

У такому формулюванні це прозвучало так, ніби діти виконали вимоги, необхідні для здобуття Премії герцога Единбурзького.

— Трейсі дуже розумно придумала, що треба зробити, щоби ви вийшли з класу, — міс Гармидер широко усміхнулася завучу. — Мусите визнати, місіс Вухокрут, що це було досить весело.

— Весело?! — знову вибухнула завуч. — Мій клас перетворено на смітник!

— Шукачі скарбів можуть допомогти поприбирати у вашому класі, місіс Вухокрут. А зараз прошу мене вибачити: я мушу повертатися до решти своїх піратів.

Міс Гармидер пройшла через вестибуль і зникла у своєму кабінеті. За дверима на неї вже чекав Тоні Вільямс. Він усміхався від вуха до вуха і тримав велику коробку.

— Дивіться, міс: я знайшов скриню зі скарбами!

— Молодець, Тоні! Як тобі це вдалося?

— Ну, коли місіс Вухокрут почала кипіти, вона вислала всіх дітей у вестибуль, але зовсім забула про мене, бо я все ще стояв у кутку. Тому я просто підійшов до шафи і дістав скриню зі скарбами.

— Прекрасно! Який у нас сьогодні чудовий день! Вам скоро час іти додому, тому треба все поприбирати. І не забудьте, що завтра — День маскараду. Я хочу бачити тридцять гарно вбраних і бравих піратів. Якщо сьогодні був чудовий день, то завтрашній день у нас буде фантастично-надзвичайно-неймовірно-чудово-прекрасний!

Наступного ранку Віт-ендська початкова школа виглядала зовсім не так, як завжди.