Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 299

— Нілепто! — заговорив сер Генрі. — Я сказав тобі, що кохаю тебе! Як можу я сказати, наскільки сильне моє кохання до тебе? Хіба кохання можна виміряти? Я не запевнятиму тебе, що ніколи не кохав інших жінок, але говорю, що кохаю тебе всім моїм єством, всією моєю силою. Я кохаю тебе тепер і кохатиму до самої смерті, гадаю, й після смерті, і завжди. Твій голос — найсолодша музика, твій дотик — вода для спраглої землі! Коли я бачу тебе — світ здається мені прекрасним, коли тебе немає, то світло меркне для мене! О, Нілепто, я ніколи не покину тебе! Для тебе, люба моя, я забуду свою батьківщину, свій народ, батьківський дім, я відмовляюся від усього! Біля тебе хочу я жити, Нілепто, біля тебе й померти! — він замовк і серйозно дивився на неї.

Нілепта схилила голову, як лілія, і мовчала.

— Подивися! — продовжував сер Генрі, вказуючи на статую, осяяну промінням місяця, — ти бачиш цю жінку з ангельським обличчям? Її рука спочиває на чолі сплячого чоловіка, і від цього дотику душа його спалахує, як гніт лампи від вогню. Так і ми з тобою, Нілепто! Ти розбудила мою душу і запалила її, Нілепто, і тепер ця душа належить тобі, одній тобі! Мені нічого більше сказати. Моє життя у твоїх руках! — він зіперся на п’єдестал статуї, дуже блідий, з палаючими очима, але гордий і вродливий.

Нілепта поволі підвела голову і спрямувала свої чудові очі, в яких світилася пристрасть, на його обличчя, немов хотіла все прочитати в його серці.

— Я слабка жінка, я вірю тобі! — заговорила вона сріблястим голосом, спочатку повільно, потім швидше. — Страшний буде день для тебе і для мене, коли доля покаже мені, що повірила брехливій людині! Тепер вислухай мене, чоловіче, який приїхав здалеку, щоб украсти моє серце і зробити мене своєю власністю! Ось тобі моя рука! Мої губи, які ніколи не цілували чоловіка, торкнуться твого чола. Присягаюся тобі своєю рукою, цим першим поцілунком, благоденством свого народу, своїм троном, ім’ям своєї династії, священним каменем і вічною величчю сонця, — присягаюся, що для тебе одного житиму і з тобою хочу померти. Присягаюся, що кохатиму тебе, тебе одного до самої смерті! Твої слова будуть законом для мене, твоя воля — моєю волею, твоя справа — моєю справою! О, мій пане! Ти бачиш, яка покірна моя любов! Я, королева, схиляюся перед тобою, до твоїх ніг, я приношу данину свого кохання, свою віру в тебе, свою пошану!