Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 295

Інцидент був вичерпаний. Після вечері Нілепта побажала влаштувати нам іспит і залишилася задоволена результатом. Вона запропонувала дати нам урок, особливо серу Генрі, і ми визнали цей урок вельми цікавим. Увесь час, поки ми розмовляли, чи, точніше, навчалися розмовляти і сміялися, Зорайя сиділа у своєму різьбленому кріслі, дивилася на нас і читала на наших обличчях, як у книзі, час від часу вставляючи кілька слів і посміхаючись своєю загадковою усмішкою, схожою на промінь сонця, що прокрався крізь похмуру хмару. Поблизу Зорайї сидів Гул, благоговійно поглядаючи на неї крізь скельце, оскільки він серйозно закохався в цю похмуру красуню, тоді як я завжди побоювався її. Я часто спостерігав за нею і вирішив, що під видимою байдужістю в душі вона глибоко заздрила Нілепті. Я відкрив, що Зорайя також закохалася в сера Генрі, і це відкриття налякало мене. Звичайно, в цьому я не був упевнений. Нелегко прочитати що-небудь у серці холодної і гордовитої жінки, але я відчув це, як мисливець чує, в який бік подує вітер.

Минуло ще три місяці, і за цей час ми досягли значних успіхів у вивченні мови Цу-венді.

Ми завоювали також любов населення і придворних, здобувши репутацію вченості. Сер Генрі показав їм, як виготовляти скло, вкрай необхідне їм; за допомогою старого альманаха, який був у нас із собою, ми передбачали різні зміни погоди і неба, зовсім не відомі тубільним астрономам. Ми пояснювали людям, що зібралися біля нас, пристрій парової машини і багато різних речей, які страшенно їх дивували. За це ми удостоїлися великих почестей і нас призначили начальниками загону охоронців сестер-королев, причому нам надали постійне приміщення в палаці й дали право голосу в питаннях національної політики.

Яким би ясним не було над нами небо, на обрії збиралася велика хмара. Звичайно, ніхто не згадував тепер про вбитих бегемотів, але важко було припустити, щоб жерці забули наше святотатство. Навпаки, пригнічена ненависть жерців розгоралася сильніше, і те, що починалося з простої нетерпимості і бузувірства, закінчилося ненавистю, що витікала із заздрощів. У країні Цу-венді жерці користувалися особливою пошаною. Наш приїзд, наші знання, наша зброя, нарешті, все те, що ми пояснювали і розповідали народ}’, справило глибоке враження на освічених людей у Мілозисі й значно знизило престиж жерців. На превеликий подив нас тут полюбили і вельми довіряли. Це довір’я настроювало проти нас усіх жерців.

Окрім того, Наста зумів підбурити проти нас деяких сановників, ненависть яких готова була небезпечно розгорітися. Наста багато років вважався кандидатом на руку Нілепти, і хоча шансів у нього було мало, але все-таки він сподівався.