Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 294

А Нілепта! Вона випросталася на повний зріст, обличчя її почервоніло, потім зблідло, як смерть.

— Убити цю жінку! — схвильовано наказала вона воїнам, вказуючи на вчительку сера Генрі.

Воїни нерішуче стояли.

— Чули ви мій наказ чи ні? — вимовила вона знову.

Варта рушила до дівчини з піднятими списами.

Сер Генрі схаменувся, помітивши, що комедія загрожує перетворитися на трагедію.

— Стій! — вимовив він сердито, стаючи перед переляканою дівчиною. — Соромся, королево! Соромся! Ти не вб’єш її!

— Справді, в тебе є достатня причина захищати її? — відповіла розсерджена королева. — Вона помре, помре! — Нілепта тупала ногою.

— Добре, — відповідав баронет, — тоді я помру разом з нею! Я твій слуга, королево, роби зі мною, що тобі хочеться! — сер Генрі схилився перед нею і спрямував свої ясні очі на її обличчя.

— Я хотіла б убити й тебе, бо ти смієшся наді мною! — відповіла Нілепта і, відчуваючи, що не володіє собою, не знаючи, що робити далі, несподівано розридалася і була така гарна у своєму пристрасному відчаї, що я, старий, позаздрив серу Генрі, який кинувся втішати її.

Дивно було дивитися, як він тримав її у своїх обіймах, пояснюючи їй усе, що відбулося в нас, і, здавалося, ці пояснення втішили її, оскільки вона швидко отямилася і пішла, залишивши нас засмученими.

Одразу ж до нас повернувся один воїн і оголосив дівчатам, що вони, під страхом смерті, негайно мають виїхати з міста і повернутися додому, і тоді ніхто їх не чіпатиме. Вони пішли, причому одна з дівчат філософськи зазначила, що тут нічого не вдіяти, і вона задоволена тим, що могла хоч трохи допомогти нам у вивченні мови Цу-венді. Моя вчителька була вельми мила дівчина, — і, забувши про таргана, я подарував їй шестипенсову монету, котра збереглася в мене. Потім до нас повернулися наші поважні наставники, зізнаюся, на моє велике полегшення.

Цього вечора ми чекали вечері зі страхом і трепетом, але нам сказали, що у королеви Нілепти сильно розболілася голова. Цей головний біль тривав цілих три дні, на четвертий Нілепта знову з’явилася за вечерею і з ніжною усмішкою простягнула серу Генрі руку, щоб він вів її до столу.

Не було зроблено жодного натяку на інцидент з дівчатами. З безневинним виглядом Нілепта повідомила нам, що того дня, коли вона прийшла відвідати нас і застала за уроками, у неї сталося таке сильне запаморочення, від якого вона отямилася тільки тепер. Вона додала з легким, властивим їй гумором, що, можливо, вигляд людей, які навчаються, подіяв на неї так жахливо. Сер Генрі відповів на це, що королева, справді, не була схожа на себе цього дня; тут вона кинула на нього такий погляд, який міг уколоти не гірше за ніж!