Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 293

— На моїй батьківщині, — пояснив Гуд, — існує звичай вибирати найчарівніших дівчат, щоб навчати мові чужоземців.

Старі джентльмени слухали, роззявивши роти. Вони повірили його словам, філософськи допускаючи, що споглядання краси добре впливає на розвиток розуму, нагадуючи те, як сонце і свіже повітря життєдайно діють на фізичний стан людини. Було вирішено, що ми набагато швидше і легше вивчимо мову Цу-венді, якщо знайдуться вчительки! і оскільки жіноча стать балакуча, то ми, таким чином, скоро набудемо потрібної нам мовної практики.

Учені джентльмени пішли, запевняючи Гуда, що його наказ цілком збігається з їхнім власним бажанням!

Можна собі уявити моє здивування і жах, гадаю, як і сера Генрі, коли, увійшовши наступного ранку до кімнати, де ми зазвичай навчалися, побачили замість наших поважних наставників трьох гарненьких молодих жінок, які червоніли, усміхалися, сідали, пояснюючи нам знаками, що прислані навчати нас. Тоді Гуд, поки ми здивовано поглядали одне на одного, почав пояснювати, що старі джентльмени сказали йому напередодні ввечері про необхідність знайти вчительок для подальшого вивчення мови. Я вражено спитав поради сера Генрі, що нам робити за таких критичних обставин.

— Гаразд, — сказав він, — адже дами вже тут! Якщо ми відішлемо їх назад, це може їх образити. Не треба бути грубими з ними, ви бачите, як вони почервоніли і збентежилися!

У цей час Гуд почав уроки з наймилішою з тих трьох, і я, зітхнувши, приєднався до нього. День пройшов добре. Молоді пані були дуже поблажливі і лише сміялися, коли ми перекручували слова. Я ніколи не бачив Гуда таким уважним до уроків; навіть сер Генрі, здавалося, з новим завзяттям узявся за вивчення мови. “Невже це завжди буде так?” — думав я.

Наступного дня ми були дещо люб’язнішими з пані, наші уроки переривалися їхніми запитаннями про нашу батьківщину, ми відповідали, як уміли, мовою Цу-венді. Я чув, як Гуд запевняв свою вчительку, що її врода перевершує красу цілої Європи, як сонце — красу місяця. Вона відповіла легким кивком голови і заперечила, що вона “тільки вчителька і нічого більше, і що не можна говорити такі речі бідолашній дівчині!” Потім жінки проспівали нам щось дуже природно і просто. Любовні пісні Цу-венді вельми зворушливі. На третій день ми були вже добрими друзями. Гуд розповідав співчутливій учительці свої любовні пригоди і так зворушив її, що обоє почали млосно зітхати. Я розмовляв зі своєю вчителькою, веселою блакитноокою дівчиною про мистецтво Цу-венді, а вона, користуючись будь-якою слушною нагодою, садила мені на спину і потилицю якусь комаху на зразок таргана. В іншому кутку сер Генрі зі своєю гувернанткою заглибилися, наскільки я міг судити, у вивчення слів і їхніх значень мовою Цу-венді. Пані ніжно вимовляла слово, що означає “рука”, і сер Генрі брав її за руку, вимовляла слово “око”, і він заглядав в її глибокі очі, потім почулося слово “губи”… Але в цей момент моя молода пані примудрилася запхати мені за комір таргана і, голосно сміючись, утекла. Я не люблю тарганів і відразу ж почав обтрушуватися, сміючись над зухвалістю своєї вчительки. Потім я схопив подушку, на якій вона сиділа, і кинув її услід. Уявіть мій сором, мій жах, мій відчай, коли двері раптово відчинилися, й у супроводі двох воїнів увійшла до нас Нілепта. Подушка, кинута мною, поцілила просто в голову воїна. Я одразу ж зробив вигляд, ніби нічого не знаю про подушку. Гуд перестав зітхати, а сер Генрі засвистів. Що стосується бідних дівчат, вони були зовсім спантеличені і розгубилися.