Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 292

Ранки ми проводили за цією корисною справою, яка ставала все цікавішою, а після полудня ми насолоджувалися повною свободою.

Інколи ми ходили гуляти, оглядали золоті розсипи або каменоломні мармуру, іноді полювали з собаками. Це прекрасний спорт, і наші коні були чудові. Королівські стайні були до наших послуг, окрім того, Нілепта подарувала нам четвірку прекрасних коней.

Траплялося нам бувати на яструбиному полюванні — воно у великій пошані в Цу-венді. Яструбів випускають тут на птаха на зразок куріпки, чудових швидкістю і силою польоту. Відбиваючись від нападу яструба, птах метається, злітає високо в повітря і спостерігається дивне видовище! Іноді урізноманітнюють полювання, випускаючи прирученого орла на тварину типу антилопи. Величезний птах надзвичайно красиво ширяє в повітрі, підіймаючись усе вище й вище, поки не зробиться ледве помітною чорною цяткою, і раптом каменем падає вниз на тварину, сховану густою травою від усіх, окрім його очей.

Із великим задоволенням ми відвідували пишні замки сановників і села під стінами цих замків. Ми бачили виноградники, хлібні поля, прекрасні парки з розкішною рослинністю, яка захоплювала мене.

Величезні дерева стоять, як сильні, могутні велетні! Як гордо вони піднімають свою голову назустріч бурям і негодам, як радіють настанню життєдайної весни! Як голосно розмовляють вони з вітром! Тисячі еолових арф не можуть порівнятися з цим зітханням величезних дерев, із шелестінням їхнього листя! Минають століття. Дерево стоїть, милуючись сходом і заходом сонця, милуючись зірками ночі, безпристрасне, спокійне під ревом бурі, під дощем і снігом; тягне воно соки з надр матері-землі і, стежачи за перебігом століть, вивчає велику таємницю народження і смерті. Цілі покоління проходять перед ним: люди, династії, звичаї, поки, призначеного дня, люта буря не розіграється над ним і не завдасть йому останнього удару. Вечорами у сера Генрі, Гуда й у мене стало звичкою вечеряти з їхніми величностями, звичайно, не завжди, але разів чотири на тиждень, коли вони були одні і не зайняті державними справами. Я маю зізнатися, що ці маленькі вечері були чарівними. Гадаю, що особлива краса Нілепти полягала в її простоті, в її наївному інтересі до різних дурниць. Це була найпростіша і наймиліша жінка, яку я будь-коли знав, і коли була в гуморі, то ставала дивовижно покірною і ніжною; проте вміла бути гордою королевою, коли виникала потреба, і справжньою дикункою, якщо її дратували.

Ніколи я не забуду випадку, коли я вперше переконався, що вона кохає Куртіса. Все це відбулося через пристрасть Гуда до жіночого товариства. Минуло три місяці навчання мові Цу-венді, аж раптом капітан Гуд вирішив, що йому страшенно набрид старий наставник, і, не кажучи нікому жодного слова, заявив старому, що ми не можемо робити подальших успіхів у мові, якщо нас не навчатимуть жінки — молоді жінки, — додав він.