Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 220

— Куди ви маєте намір прямувати, джентльмени? — запитав гостинний консул, коли ми закурили наші люльки після обіду.

— Ми розраховуємо вирушити в Кенію, а звідти в Лекакизера, — відповів сер Генрі. — Квотермейн чув щось про білу расу, яка живе на не відомій території!

Консул подивився на нас зацікавлено і відповів, що він також чув про це.

— Що ви чули? — запитав я.

— О, небагато. Все, що я знаю, відомо з листа, одержаного мною рік тому від Макензі, шотландського місіонера, пост якого був у найвищому пункті річки Тана!

— У вас є цей лист? — запитав я.

— Немає, я знищив його, але пам’ятаю, що він писав, як один чоловік з’явився до нього і заявив, що подорожував два місяці, поки дістався до Лекакизера, де ще ніколи не бувало білої людини. Там він знайшов озеро під назвою Лага, потім пішов далі, на північний схід, і мандрував цілий місяць, через пустелі, цілі зарості колючого терня і величезні гори, і, нарешті, досяг країни, де жили білі люди в кам’яних будинках. Спочатку його прийняли дуже гостинно, але потім жерці визнали його за диявола, і народ хотів убити його. Він утік від них і подорожував вісім місяців, дістався, нарешті, до місіонерського будинку і помер, як я чув. Ось усе, що я знаю. І якщо ви запитаєте мене, я відповім вам, що все це брехня. Та якщо вам потрібно дізнатися про це точніше, їдьте до місіонера Макензі на Тану і розпитайте його!

Сер Генрі і я перезирнулися. Все це було загадково.

— Гадаю, нам доведеться вирушити туди! — сказав я.

— Чудово, — відповів консул, — це найкраще, що ви можете зробити, але маю застерегти вас, що вам випадає важка подорож, бо я чув, що мазаї бродять неподалік, а з ними жарти погані. Краще за все, якщо ви знайдете кількох людей як ваших слуг і мисливців, і кількох носіїв. Правда, з ними вам буде немало клопотів, але все-таки це виявиться дешевше і вигідніше, ніж наймати цілий караван. Крім того, у вас буде менше ризику, що вони втечуть.

На щастя, в Ламу перебувала в цей час партія солдат ваквафі — аскари. Ваквафі — це схрещене плем’я мазаїв і ватавета. Вони мужній народ, що має багато хороших якостей зулусів і схильні до цивілізації. Усі вони чудові мисливці. Сталося так, що ці люди здійснили тривалу подорож з одним англійцем, на ім’я Джутсон, який вирушив із Момбаза (гавань на відстані сто п’ятдесят миль від Ламу) і обійшов Кіліманджаро, одну з найвищих гір Африки. Бідолаха, він помер від лихоманки дорогою назад, на відстані одного дня шляху до Момбаза. Він пережив безліч небезпек і не дожив кількох годин, які відділяли його від порятунку. Мисливці поховали його і прибули в Ламу. Наш друг консул переконав нас найняти цих людей. Наступного ранку ми вирушили побачити їх, супроводжувані перекладачем.