Читать «Панургове стадо» онлайн - страница 6

Вслід за орангом увійшли три чоловіки. Першим, чітко відбиваючи крок, зайшов високий, плечистий старик. В усій його ході помітна була військова виправка, неначе він ще носив мундир. Обстрижене «під горщик» волосся і борода «а ля мужик» робили його схожим на Бехтерєва. Побачивши старика, Гамількар розтягнув куточки рота і звузив повіки, що віддалено нагадувало людську посмішку.

За стариком безшумно, м’ячем вкотився товстенький панок з червоним бритим лицем. На товстуна Гамількар зовсім не звернув уваги, але зате поспішно підбіг до третього, що зупинився на порозі, красивого кавказця в червоній черкесці, обшитій галунами, і в шоферських окулярах. Оранг з дитячою радістю вхопив його за срібні піхви кинджала і потягнув до себе.

— Вай, справжній шайтан! — крикнув Абдул-Земіль. — Пусти, ішак, пузо розпорю!

Гамількар відійшов і ображено пробурчав щось мавпячою мовою.

— Абдул, авто на восьму, — сказав старик. — А поки що ти вільний.

Абдул пішов, тихо ступаючи м’якими чув’яками.

Старик підійшов до оранга і ніжно почухав йому складки на шиї. Гамількар пробурчав. Це було щось схоже на сміх.

— Ну-с, пане Батьянов, а як ваші успіхи на зеленому полі? — запитав товстун, мабуть, продовжуючи розмову.

— Погано! — сумно відповів Батьянов. — Не щастить, та й годі!

Видно було, що Пфейфер задоволений. Але він прикинувся здивованим.

— Як, а мій гонорар за економічну форсунку?

— Гай-гай! — посміхнувся безрадісно Батьянов. — Продув ще весною!

— А реорганізація складного збирання втулки? Між іншим, ви маєте рацію. Тепер на її збирання потрібно лише вісім секунд. При моєму масштабі роботи це сімдесят п’ять процентів чистого прибутку.

— Ну й танцюйте! — буркнув Батьянов. — А я в минулому місяці спустив останні крихти цієї втулки.

Лице Товстого Фрідріха почервоніло від радості.

— Отже?..

— Отже, я знову без копійки. І, як на зло, певен, що саме тепер щастя усміхнулося мені. Можна відігратись. А грошей нема. Тому ви їх мені дасте! — з грубою безцеремонністю закінчив Батьянов.

— Чому ж ні! — обізвався Пфейфер і з нахабною незалежністю сів у м’яке крісло. — Але розкажіть спочатку про справи. Є результати?

Батьянов заговорив байдужим, діловим тоном:

— Результати є. Не тільки результати — повна перемога.

— Вимуштрувані всі п’ять моїх вихованців? Я вас правильно зрозумів? Дресировка закінчилась цілковитою удачею?

— Ні, ви неправильно мене зрозуміли. Яка дресировка? Коли я говорив вам про дресировку?

— А що ж ви робили з мавпами, яких я купив для вас? — здивувався і насторожився Пфейфер. — З Гамількаром, наприклад?