Читать «Панургове стадо» онлайн - страница 10

— Ви геній, Батьянов! — не втерпівши, захоплено промовив Пфейфер. — Я певен, що тільки ваша геніальна голова змогла розв’язати цю світову проблему. Ви людина «з золотим мозком» із рейнських казок!

— Боюсь, що моя геніальна голова скоро закінчить своє існування, — долинув з-за ширми голос Батьянова, — і мій «золотий» казковий мозок перетвориться в кусок гнилого, смердючого холодцю.

— Ну, ну, навіщо так сумно? — бадьоро крикнув Пфейфер, підходячи до оранга. — Ні, ви тільки гляньте, як працює цей хлопчина. Красота! Ах, ти, дорогий мій синочок, — розчулився Товстий Фрідріх і, розніжившись, погладив оранга по голові.

Гамі раптом клацнув зубами і, не обертаючись назад, ухопив Пфейфера за ногу. Потім відразу ж, ніби нічого й не було, прибрав попередню позу, зігнувшись над конвеєром.

— Диявол довгорукий! — злісно вигукнув зляканий Пфейфер. — Виродок заморський!..

Гамі у відповідь на слова фабриканта різко повернувся і, не перериваючи роботи, гучно плюнув в його бік.

— Ловко! — розреготався за ширмою Батьянов. — Це вам за виродка заморського! Та подивіться уважніше, який же він виродок! У нього правильні риси, сміливий погляд, а темне волосся, що обрамляє його лице, надає йому томну блідість. Серед мавп він, мабуть, вважався незаперечним красунем.

— Ну, і цілуйтеся з цим красунем! — прокричав Пфейфер, потираючи ногу. — А я б хотів поговорити тепер про умови. Що ж ви візьмете з мене за повну постановку роботи в моїх складальних цехах за допомогою таких ось незаперечних красунів?

— Умови будуть трохи незвичайні! Ви даєте мені зараз чек на десять тисяч доларів і забираєтесь під три чорти до завтра, до ранку. Я хочу спробувати сьогодні ввечері відігратись.

— А потім? — насторожився Пфейфер.

— А потім буде видно! Якщо я одіграюсь, то віддаю вам ваші десять тисяч і взагалі кінчаю працювати на вас. І тоді вже не бачити вам наших предків у своїх цехах. А програюсь — поговоримо остаточно про умови.

— Це значить, — вигукнув Пфейфер, — вам усі вигоди, а мені ніяких? Таку фору я вам не дам. Так не укладають серйозних угод.

— Смію вас запевнити, що з усіх наших серйозних угод ця найсерйозніша!

— Так ви ж грабуєте мене! — заверещав Пфейфер. — Я і так уже розорений. Інфляція.

— А коли так, — відповів Батьянов, виходячи з-за ширми, — кінчай, Гамі, працювати! У нас страйк, і хай Пфейфер іде к чорту.

Оранг радісно шмигнув за ширму, зупинив мотор і вийшов звідти, потягуючись і широко позіхаючи, як людина, що зібралася втішитись заслуженим відпочинком після закінченої роботи.

4. Ключі маврів

— Що ви кажете? — підбіг до Батьянова переляканий Пфейфер. — Який може бути страйк зараз, в розпал роботи.

— Але ж ми — я і Гамі — вирішили більше не працювати. До побачення, вірніше, прощавайте, пане Пфейфер! — уклонився з військовою сухістю Батьянов.