Читать «Повернутися дощем» онлайн - страница 243

«Ось перша стаття», — написала Настя і швидко набрала текст: «У пам’яті кожного закарбовується надовго найістотніше, вражаюче, повз що не можна пройти байдуже, відвести очі і зробити вигляд, ніби не помічаєш. Як би не склалася доля, завжди є сторінка життя, яку ніколи не забути». Настя написала про зустріч з Танею, її малюнки на стіні і записник, списаний акуратним дівочим почерком, додала її нотатки і надіслала Людмилі, не забувши написати, що завтра відсканує і надішле її малюнки.

Розділ 123

Птах не гаяв часу на пошуки їжі, а з самого рання летів на підвіконня до Насті. Він почувався господарем і давав про це знати «колегам», тож бідолахи чекали, поки він наїсться і полетить геть. Кілограмовий пакет швидко скінчився і Настя збиралася вийти в магазин, щоб купити Самотньому Голубу пшеничних круп.

«Як завжди вчасно», — подумала Настя, коли завібрував мобільник.

На екрані був незнайомий номер. Почувши голос Кості з Нягані, дуже здивувалася. Останній раз, коли вони спілкувалися, розмова була неприємною і, на думку жінки, їх останньою. Та син покійної свекрухи телефонував їй знову. З чемності Настя привіталася й відзначила, що чоловік налаштований не вороже.

— Звідки ти дізнався мій новий номер? — поцікавилася.

Номер дав йому Валерій. Костя просив її поради щодо приїзду в Україну. Він розповів, що у нього відпустка і він має намір навідати родичів по матері біля Конотопа на Сумщині, а потім приїхати в Сєвєродонецьк до Валерія та на могилу матері.

— Чому ти звернувся до мене по консультацію, а не до Валерки?

— Я й до нього звертався, — відповів Костя, — але почув лише: «Приїжджай, і все сам дізнаєшся». Та мене турбує побачене в Інтернеті. У кабінеті мера Конотопа висить портрет Бандери.

— Невже тебе так налякали, що ти навіть портрету боїшся? — зіронізувала Настя. — Приїжджай, Бандера не вистрибне з портрету.

— Я про те, що мер, виходить, пов’язаний з Правим сектором, — сказав Костя, проковтнувши шпильку Насті. — Я приїду потягом з Москви у Конотоп серед ночі, а раптом підійдуть бандити з Правого сектору? Як поводитися? У тебе, напевно, є знайомі правосєки? Які вони? — засипав питаннями.

— Різні. Коли з ними по-хорошому, то й вони так до тебе. А якщо розлютиш, то можеш по пиці отримати, — ледь стримуючи сміх, відповіла Настя.

— А як поводитися, щоб їх не розізлити? — усерйоз спитав Костя.

— Опусти очі, не роби різких рухів. — Настя вирішила трохи пограти з чоловіком.

— Я читав, що вони відбирають гроші.

— То сховай у надійне місце.

— Куди?

— Костю, є старий перевірений спосіб — у труси.

— Точно! Доведеться так зробити. А правда, що на митниці та на блокпостах Правий сектор відбирає продукти? У нас писали, що не можна з собою навіть бутерброд з Росії ввозити, а мені з Москви півдоби їхати. Що ж робити?

— Доведеться терпіти і їхати голодним.

Настя ледве стримувала сміх.

— Жах! — зітхнув Костя. — А у вас на вулицях багато військових і правосєків?

— Авжеж!

— І що ви робите? Як від них рятуєтесь?

— Та як? Визирнули з під’їзду: якщо нікого нема, бігом до магазину, скупилися і додому. Так і живемо.