Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 98

Дванадцятого травня Гнат прибув на Австралійський полігон УАРС разом зі Станіславом і Керрі Йосом.

Місце для проведення малого ТФ-вибуху, чи, як його на. зивали фізики, “експерименту пробудження”, вибрали на околиці полігону. Монтували установку не під землею, як на Тритоні, а на поверхні. Вигляд вона мала солідний: стометрової висоти рупор, що розширився в небі, ажурна в’язь конструкцій.

Представників відділу безпеки зустрічав Кирило Травицький, непоспішливий і, як завжди, ніби чимось засмучений. У Гната в душі заворушилося почуття провини, але Травицький, мудрий Травицький, котрий знав його, як рідного сина, не дав йому заглибитися в хащі самоаналізу. Привітавшись з усіма, затримав Гнатову долоню в своїй і сказав:

— Ти, звичайно, хочеш попрацювати на матеріалі?

— Хоче, хоче, — мовив Томах і з удаваною безтурботністю махнув рукою. — Мені він добряче надокучив, забирайте його до себе.

— Спихаєте? — теж напівжартома сказав Травицький, дорікаючи невідомо кому, і задумався. — Угловський працює на каскаді автоматики ініціатора, візьми на себе контроль управління, якщо… не втратив навичок.

Ще один маленький докір. Ромашину-інженеру. Але Ромашин-рятувальник сприйняв його як належне. Кирило Травицький мав підстави бути невдоволеним його вибором, хоч і висловлював свої почуття дуже коректно.

Керрі Йос і Томах залишилися з керівником експерименту, а Гнат, перш ніж рушити на свою ділянку, для ознайомлення обійшов будівництво навколо. Він був в універсальному робочому костюмі — голубувато-сірій куртці й таких самих штанях з автоматичним регулюванням температури — тож перевдягатися не довелося.

Конструктори, з якими він пропрацював пліч-о-пліч шість років, прийняли його без зайвих розпитувань, і, втішений таким їхнім ставленням, Гнат з головою поринув у роботу.

— Передовсім таке запитання. — Керрі Йос глянув просто в очі Травицькому. — Чому ви вирішили провести цей попереджувальний експеримент?

— Тому, що я злякався, — простодушно зізнався Травицький. — Науково обгрунтованої відповіді у мене нема, не сподівайтеся, є тільки передчуття, а це, самі знаєте, із сфери психічного суб’єктивізму.

— Але ж ВКР ви переконали, — наступав Керрі. — Як і Земплан. А їй подавай аргументацію, а не передчуття. Річ у тому, що в мене теж недобрі передчуття, і я б хотів їх розвіяти. Сподіваюся, ваш дослід малого вибуху розставить усі крапки над “і”, і великий експеримент на Тритоні пройде успішно.

— Я теж сподіваюся, — мовив Травицький.

— І все ж дивує, що Земплан пішов на витрати, пов’язані з цим дослідом. Наскільки мені відомо, є важливіші завдання, які вимагають більших витрат енергії та матеріалів. Адже в науковому плані ваш експеримент не вельми інформативний?

— Я б цього не сказав… Земплан пішов на витрати, бо втрутився відділ далекого координуючого прогнозу ВКР, — мовив Томах. — З’ясувалося, що збігаються думки двох різних організацій: УАРС в особі керівника першого сектора Дикушина та Інституту ТФ-зв’язку в особі керівника бюро Травицького.

— Ну, якщо ВКР зацікавилася… — подав голос Керрі. — Проте все одно незрозуміло. Що стосується Владибора, то я знаю, що ним керувало. А які міркування, окрім передчуття, в Кирила?