Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 97

— До чого тут мої антени? Яке ми зараз до них маємо відношення?

— Найбезпосередніше. Ми відповідаємо за безпеку всього експерименту, а антени потрібні для вловлювання ТФ-відлуння від усіх зірок і мас тяжіння галактики. Вибух, як правило, утворює ударну хвилю, ТФ-вибух — ТФ-хвилю. — Томах засміявся. — Та що я тобі пояснюю, спеціалісту? Словом, антени впіймають відлуння вибуху, решта — справа теоретиків. Завдання зрозуміле?

— Так точно! — жартівливим тоном вигукнув Гнат. — Коли починати?

— Вчора, — не змигнувши оком, відповів Станіслав.

Два дні Гнат витратив на перевірку параметрів ТФ-вибуху в майбутньому експерименті “Галактичне просвічування”. Підтвердилися всі висновки спеціалістів і його власний про те, що вибух на Тритоні, супутнику Нептуна, де вирішили проводити експеримент, ніяк не відіб’ється на поселеннях людства в Сонячній системі. В перерахунку на еквівалент старовинної ядерної зброї він рівнозначний вибуху двохсот мільярдів атомних бомб, але оскільки його задумали здійснити під поверхнею Тритона на глибині тридцять кілометрів, то жодних видимих руйнувань рельєфу планети не повинно бути: вся енергія вибуху мала передатися ТФ-випромінюванню, яке вільно пронизує вміст планет і зірок.

Доповівши про наслідки аналізу, Гнат відбув на Меркурій, а звідти — на Плутон і Тритон: на всіх трьох планетах споруджувалися антени нового типу — кілометрові металеві голки, розраховані за його формулою. Інші три таких антени зводились у відкритому просторі: одна в поясі астероїдів, дві — над полюсами екліптики Сонячної системи. Через кілька днів він повернувся в управління і доповів про хід будівництва Керрі Йосу й Томаху, а заразом передав і всі побажання будівельників.

— І ще один момент, — сказав Гнат, ділячись враженнями. — Всі дослідницькі станції на Тритоні на час експерименту доведеться евакуювати. Хвиля коливання кори планети в місцях їх розташування досягне десяти-двадцяти балів. Куполи станцій не пристосовані до таких струсів.

— Евакуюємо, — кивнув Керрі. — Це нам по силі.

Гнат не став уточнювати можливості спецсектора і, одержавши дозвіл на участь в Австралійському експерименті, покинув відділ.

Аларіка все ще жила на Місяці, в центрі підготовки експедиції Реброва. До старту, призначеного на двадцяте травня, лишалося всього десять днів, і вона працювала майже цілодобово. Гнат досадував, мучився, що ніяк не вдавалося зустрітися з нею. До того ж передчуття якоїсь біди не полишало його ні вдень ні вночі, тому був настільки неуважний до роботи, що здивував навіть Томаха.