Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 93

— Ви зрозуміли правильно. Саме на тих планетах, де не все гаразд з чистотою досліджень, і з’явилось Око. А порушення екоетики? Адже випадок з експедицією Момми не поодинокий! Давайте подивимося на себе збоку. Якими нас бачить Око? Що ми встигли зробити великого за двісті років з часу виходу в космос? Як на мене, найбільше-це те, що подекуди виправили свої помилки! Чи ні? Я читав твори письменників-футурологів минулого. В одному з них писалося, що всесвіт починає боротися з людством, щоб зберегти себе, щоб залишитися таким, яким він є. Щось надпесимістичне! Мати народжує дитя в надії, що воно, підрісши, буде піклуватися про неї, любити, цінувати. Ми, людство, — дитя всесвіту, дитя, природи. Чому ж ми нерідко забуваємо про неї? Забуваємо настільки, що пробуджується, за висловом Гната Ромашина, “глобальна совість всесвіту”, голос якої ми й чуємо не завжди. Тож давайте частіше згадувати уроки історії, краще прогнозувати наслідки своїх дій, щоб надії і сподівання Матері збулися. Інакше!… Людина-руйнівник — як це звучить? А мабуть, саме такими постаємо ми в очах Ока!

— Вибирав би висловлення, — з кислою міною промовив Бассард. — З експедицією Момми треба ще розібратися, а то ми полюбляємо чіпляти ярлики. Порушив інструкцію — хижак! Посилив вимогливість — егоїст!

Богданов і Йос перезирнулися.

— У Станіславових словах, звичайно, чимало патетики, — сказав Морозов, підморгнувши Томаху, — але багато в чому його міркування справедливі. Отже, Керрі, на вашу думку, немає приводу для тривоги?

— Приводу нема, і він водночас є, — подумавши, сказав Керрі Йос. — Поза сумнівом, людству зовні ніщо не загрожує. Тому приводу для тривоги такого масштабу немає. Око в делікатній формі попередило нас про згубність перенесення минулого досвіду насильства над природою, згубність експорту байдужості, кажучи словами Томаха. Тут привід для тривоги вже є. Він — у нас самих, у нашому ставленні до всього, чого торкається людська рука.

— Схоластика, — сердито кинув Бассард. — Психологічні етюди. Може, і немає ніякого Ока, а всі ці ваші “вияви його діяльності” не що інше, як непізнані явища неживої природи, фантазія якої, на відміну від нашої, безмежна.

— Таке вже висловлювалось, — відповів Томах. — Мені більше подобається ідея глобального галактичного поля совісті. Все, що ми, люди, робимо, відбувається в космосі і зворотним зв’язком повертається до нас у вигляді тих самих “психологічних етюдів”, про які ви так зневажливо відгукнулися; повертається як нагадування: не можна бути байдужим до наслідків своїх дій і вчинків, дуже часто ми втрачаємо найцінніші якості душі; не можна бути байдужим до чужого болю, бо тоді в кінцевому підсумку ми стаємо байдужими до самих себе.

Бассард посміхнувся,

— Ти, Станіславе, зі своєю “теорією байдужості” стаєш в управлінні притчею во язиціх.

— А знаєте, Генрі, — сказав Спенсер і теж посміхнувся, — я з вами не погоджусь. Чи добре ви уявляєте, які будуть наслідки, коли ми неправильно оцінюватимемо події?