Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 51
Василь Головачов
— Знаю, — лунко відповів динамік голосом Гната. — Скільки часу в нашому розпорядженні?
— Вісімнадцять-двадцять хвилин.
— Встигну, лишилося зблокувати вузли й запустити зовнішню програму. Все інше дороблять автомати.
Томах не відповів, нервово потер підборіддя.
— Монтажники завершили перше кільце екрана, лишилося ще два.
Гнат, відірвавшись од роботи, глянув на чорний диск над центральним пультом.
— Я вже бачу промінь: хвостата зірка по осі локатора… Красиво!
І в цей час підлога центру управління СПАС здибилася, нахилилася, лункий гул вирвався з надр станції. Гнат звалився з пульта на підлогу й ухопився за стойку крісла.
— Що там у вас? Що сталося? — донісся згасаючий голос Томаха.
Екран віома взявся райдужними плямами, головного залу УАРС майже не було видно.
Віоми згодом прояснилися, хоч голос Томаха лишався таким же кволим, глухим, неначе він говорив з-під землі.
— Скажи нарешті, що сталося? Чого мовчиш?
— Не знаю, — розгублено відповів Ромашин, підводячись. — Крен якийсь…
— Запитай координатора станції, зелений клавіш зліва од ручки крісла.
Гнат знайшов клавіш, натиснув і спитав:
— Що трапилося?
— Аварійний старт запасного модуля, — з готовністю доповів безбарвний голос. — Зруйновано другий і третій причальні відсіки, відірвано перехідний бімер.
Гнат здивовано витріщився на Станіслава, ще не усвідомлюючи наслідків цієї аварії.
— Де старший зміни? Де Хрустальов?
Гнат оглянувся на люк.
— Він пішов перевірити відсіки… взяти скафандри…
— Патрульний модуль до мене! — гукнув Томах до операторів, вибігаючи із залу. — Стартовий коридор другої земної бази! За хвилину прибуду до вікна виходу.
Тим часом Дикушин говорив Гнатові:
— Завершуйте роботу, надягніть скафандр і спробуйте вибратися із станції через аварійний колодязь.
Гнат гарячково взявся до роботи. Через три хвилини закінчив паяти, відкинув лазерну насадку і хутко склав блоки пульта. За сигналом з бази перевірив проходження команд, скоригував станцію за останніми даними патрульних кораблів і підключив автоматику реактора до перебудованого на дистанційне управління пульта.
— Все! — видихнув він, витираючи спітнілий лоб долонею. — Що далі?
Начальник сектора підняв руку, закликаючи стривожених людей. біля пульта дотримуватись тиші, обернувся до Гната.
— У вас є інший вихід. Станція має коригуючі двигуни: третя секція пульта, голуба панель. Інструкція в ніші під пультом. Досить двох-трьох імпульсів на межі тяги, щоб вийти з-під удару.
— А заводи? — Гнат зціпив зуби, щоб ніхто не помітив, як він хвилюється. — А супутники?
— Заводи, напевне, ми втратимо, — сказав Дикушин. — Але до супутників промінь не дійде. Що ви гаєтесь?! — раптом гримнув він. — Виконуйте наказ! Геройство виявити закортіло?!
Гнат похитав головою. Він уже не міг міняти своє рішення, не дозволяло самолюбство.
— Не роби дурниць, Гнате, — сказав Богданов, який досі мовчав. — Відводь станцію.
— Ні. Треба знайти Хрустальова, потім чекатиму Томаха на виході аварійного колодязя. Може, встигну…