Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 25

— Щось трапилося?

Гнат мимоволі поглянув на блискуче “дзеркало”.

— Відійдемо, — Томах відвів його вбік. — Ти зрозумів, що “дзеркало” — спостерігач?

— А ти звідки це знаєш?

— Ну, здогадатися було неважко, а от довести — складніше.

— Чому? Є ж підтвердження.

— Хвильове відлуння, яке виявив трасер?

— Еге ж. Ніколи не думав, що таке можливе! Тоді виходить, що “дзеркала” — це таймфагові станції з неактивним виходом, іншими словами — пасивні передавачі зображень. Вони не мають енергосистем, але досить їх опромінити векторним ТФ-полем, як вони зразу ж віддають нагромаджену інформацію.

Станіслав оглянувся на помічників, що засперечались, і зітхнув.

— Учися дивуватися спокійно, експерте. Так, “дзеркала”, очевидно, це пристрої для стеження. Але чиї? На Шемалі немає інтелекту, як і на Історії, між іншим. — Томах замислився. — Ти не ображайся, у твоїй компетентності ніхто не сумнівається, однак… чи не помиляєшся ти?

Гнат усміхнувся, намагаючись відповісти, що ображатися тут нічого й треба буде не раз перевірити нові властивості “дзеркал”, але Томах знову якимсь шостим чуттям відгадав його думки й вдячно стиснув руку.

— А ми тебе недаремно-таки взяли, їй-богу! Допоміг ти нам здорово! Та все ж постарайся перевірити свої висновки, га?

— Чекатимемо на відлуння, — сказав Гнат. Йому, правду кажучи, давно остобісіли похмурі пейзажі Шемалі, що пригнічували психіку, праглося швидше на Землю, пірнути у звичну атмосферу клопотів, тренувань і творчого пошуку в ТФ-інституті, але вголос він цього не сказав.

“Тіртханкар” повернувся на Землю лише через два тижні після розгадки таємниці “дзеркал”. Повторні вимірювання полів навколо них, а також в околицях планети, підтвердили Гнатову гіпотезу — “дзеркала” виявилися не чим іншим, як своєрідними системами стеження, встановленими невідомо ким і невідомо з якою метою. Точніше, можна було здогадатися, що мета цих невідомих допитливців, яких нарекли збірною назвою Око, — спостереження за діями дослідницьких груп на Історії та Шемалі (“дзеркала” на Історії вивчали справжні експерти УАРС, про це Гнат довідався від Томаха вже на Землі), але чи так це насправді — ніхто з певністю не міг знати. На жаль, запеленгувати передачі з “дзеркал” не вдалося: по-перше, тому, що чутливість апаратури була набагато нижчою, ніж вимагалося, по-друге, “дзеркала” незабаром зникли, спочатку на Шемалі, потім на Історії. Як вони утворювалися— чи то виростали, як живі істоти, чи то передавалися по ТФ-каналу з планет Ока, фізики встановити не змогли. Але спецвідділу УАРС іхя обставина на перешкоді не стала, і полетіли в усі кінці контрольованого космосу, на периферію досліджуваної зони ТФ-депеші про дивні явиґца в прикордонних її шарах, на передньому краї незвіданого, де з’являлися поки що лише земні розвідкораблі, й напружилася в сторожкому мовчанні, чутливо вслухаючись у поля сили-силенної непізнаних просторів, гігантська захисна система людської цивілізації…