Читать «Злочинці з паралельного світу - 2» онлайн - страница 16

Тоді ж папуга Фері полетів за кордон, пообіцявши надіслати їм пару доларів, якщо розбагатіє. Тих доларів і понині катма — чи папуга про них забув, чи не розбагатів.

І ось тепер Рата тут, у Зоні, за багато сотень кілометрів від того маленького містечка…

— Загін, — презирливо сплюнув Рата. — Голодранці… Як жрач- ка скінчилася — вони почали ватажка переобирати. Вибрали одного… Одноокого… Відмороженого… А він себе одразу гетьманом Сірком наказав називати. Почав з іншими бан… тобто, загонами, об’єднуватися. Ну, тут між ними, блін, така війна за гетьманську булаву почалася, що я, чуваки, плюнув на це все і зробився вільним стрільцем…

— Як це — вільним стрільцем? — здивувався Рекс.

— Ну, стріляю все, що погано лежить, ги-ги-ги! — зареготав Рата.

— То ти тепер сам?

— Ну, — знітився кіт, — не зовсім сам… Я деколи підробляю тут… На одних чуваків… Ну, там… треба, тіпа, щось підказати, порадити…

— Та ти звичайна шестьора! — сказав Хроня. — Як оте гаряче лайно — Чмак!

Рата весь напружився і хотів було втекти, але Рекс одним стрибком опинився біля нього і лапою притиснув кота до плити, грізно вишкіривши зуби.

— Ви шо, чуваки! — жалібним голосом скрикнув Рата. — Я ж не знав, що це ви! Я ж собі просто на життя заробляю! Я вас не здам!

Хроня підійшов ближче.

— Ну, кажи, на кого ти працюєш? На Ацетона? Чи ще на якусь сволоту?

— Ні, ні, не на Ацетона! — прохопився Рата.

— Тоді кажи на кого!

З виразу Хрониного обличчя Рата зрозумів, що той жартувати не збирається.

— На одного крутяка. Дуже кльовий пацан, башляє добре, — приклав лапи до грудей кіт. — Він навпаки хоче цього Ацетона з його пацанами з Зони викинути.

— А-а-а, — протягнув Хроня. — Конкуренти, тобто. Чули ми про них, чули. Вони теж живий товар за кордон продають? Чи тут збувають?

— Ні, ні, — знову щиро приклав лапу до грудей кіт. — Вони проти бандитів. Вони їх ловлять і в міліцію здають. Вони ось і зараз якогось бандита-чеченця спіймали, що його міліція розшукує…

— Гав! — сказав Рекс від несподіванки.

Хроня стримався і зробив Рексові знак мовчати.

Ратин погляд раптом зупинився на Рексовому нашийнику.

— А це ще що таке? — здивовано спитав кіт.

— Нашийник, повилазило тобі? — буркнув Рекс.

— А звідки він у тебе?

— Яке твоє діло? — розсердився Рекс. І глузливо спитав: — Може, хочеш сказати, що він твій?

— Та ні, не мій, — Рата злодійкувато відвів очі і прибрав байдужого вигляду. Було зрозуміло, що кіт щось приховує, але Хроні зараз було не до цього. В його голові залишилася лише одна думка: як визволити Джохара з рук «кльових» Ратиних хазяїв.

— Чеченця, кажеш? — удавано байдуже сказав хлопець. — А подивитися на нього можна?

— А він що тобі — тато? — неприязно мовив кіт Рата. — Чи тобі треба йому привіт передать?

— Еге ж, саме привіт, — жорстко сказав Хроня. — Давай, веди.

Тепер Рата по-справжньому злякався.

— Та мене ж Вульф удєлає, як я вам чечню здам!

— Ну ти, народний месник, — раптом озвався Рекс, — у тебе ще одне вухо ціле? То я на ньому зараз пірсінг зроблю — зразу десять сережок повісити зможеш. Хочеш — ні?