Читать «Злочинці з паралельного світу - 2» онлайн - страница 14

Хроні від хвилювання стало важко дихати. Нарешті Вася простягнув картку хлопцеві і з жалем заперечно похитав головою:

— Ні, нікого не знаю…

— А ви тут жили до… до того? — спитав Хроня.

— Так, — сказав чоловік. — Але тут стільки людей жило… Місто ж величезне.

Побачивши, як засмутився хлопець, Вася сказав:

— Ти, пацан, не падай духом. Хтось та знайдеться, хто хоч когось із них знає.

Та впевненості в його голосі Хроня не вчув.

— Добро, — сказав Вася. — Я вже піду. А ти, Джохі, будь обережним. Кажуть, якась вовча зграя у Зоні з’явилася. Якогось бомжа біля міста знайшли з перегризеним горлом. А поруч на снігу — сліди вовчі і людські… босі… Доганяєш? Чортівня якась… Ходять чутки, що це перевертні, вовкулаки, які обертаються то на людей, то на вовків. Ми тут такого набачились… Нас уже нічим не здивуєш. А ти дивись!

І нічний гість пішов.

Наступного ранку Джохар зібрався кудись іти, хоча звичайно вдень він намагався не виходити. Збирався довго й ретельно: взяв запасні набої, мисливський ніж, гвинтівку і навіть дві невеличкі круглі гранати.

Рекс, який спостерігав за ним, не витримав і шепнув Хроні:

— Він що, на війну збирається?

Хроня занепокоєно стежив за Джохаром.

Зібравшись, Джохар присів на своє ліжко і спідлоба глянув на Хроню.

— Схажу на квартиру, — суворо мовив він. — Не вихади.

— Джохар, не треба! — попросив Хроня. — Ти ж сам казав — там засада може бути…

Але Джохар пішов.

Хроня з Рексом залишились у криївці самі, бо крук, як завжди, полетів «пасти пляшкоїд а», як він казав.

День тягнувся довго. Хроні дуже хотілося вийти. Але якщо їх із Рексом побачить Чмак? Ні, краще вже дочекатися Джохара. Прилетів крук.

— Ну, як там Чмак? — спитав Хроня.

— І буде блукати він у великій глупоті своїй! — сказав крук. Він був без настрою, бо сьогодні нічого не вдалося знайти, щоб поповнити колекцію.

Хроня загасив свічку — з неї вже залишився маленький недогарок. Рекс ліг біля ліжка. Хроня погладив пса:

— Набридло тобі вже, га, тут нидіти? Нічого, Рекс, ось заживе моя нога, ми знову куди-небудь махнем… Скоро весна, буде тепло. Легше буде якусь жратву заробити чи роздобути…

Так у розмовах про майбутню весну вони незчулися, як заснули.

Прокинувся Хроня з відчуттям, що спав довго.

Рекс теж підвівся і голосно позіхнув. Хроня запалив свічку. Джохара не було.

Крук стрибнув з бильця ліжка на підлогу і прочистив горло:

— Кра-а-а!

— Де ж Джохар? — стурбовано спитав Хроня. — 3 ним, напевно, щось сталося.

— Полечу, подивлюся, — сказав Гай.

Вони поснідали залишками припасів, і крук полетів. Нестерпно довго тягнувся цей другий день. Хроня вже зрозумів: Джохар не прийде.

Це підтвердив, повернувшись, крук: Джохара він не знайшов.

Чекати далі не було чого.

Поки свічка догоріла, Хроня зібрав свій нехитрий скарб до заплічника. Він вирішив переночувати, а рано-вранці піти на розшуки Джохара.

Хлопець ліг спати, широко прочинивши двері криївки, щоб не проґавити перший промінь сонця, який проб’ється крізь щілини між плитами.

Вранці він прокинувся, щойно почало розвиднятися.