Читать «Зброєносець Кашка» онлайн - страница 44

І тільки один з усіх, колишній зброєносець Кашка, сумував. Кашці був потрібен Володя.

Невже все може так швидко закінчитися? Вогнище, намети, стріли. Червоний олень… «А ми з тобою усе-таки молодці…» Все було — і нічого немає…

Те, що Кашка ходить за ним по п'ятах, Володя помітив лише після розмови з Серафимою. Вона запитала його:

— Слухай! Де врешті-решт Кашка Голубєв?

Серафима була всього на п'ять років старша за Володю, і він почував себе з нею як рівний.

— Схаменися, — сказав він. — А я тут при чому? Хіба я нянька? Після турніру я його не бачив.

— «Не бачив»! — обурилася Серафима. — Він за тобою як на буксирі тягається! Хіба ж я сліпа!

— Не знаю, — ввічливо сказав Володя. — І не пам'ятаю, щоб зустрічав його цими днями.

Але одразу згадав. Він справді багато разів зустрічав Кашку, і той завжди про щось запитував: «Володю… А якщо залізти на велику сосну, то на скільки кілометрів буде видно?» «Володю, можна я запитаю? Що швидше летить: стріла чи ластівка? "

Володі здавалося, що це випадкові зустрічі, і він одразу забував про них. Він пішов від Серафими, а буквально через п’ять хвилин, коли прямував на волейбольний майданчик, виявив, що Кашка плентається ззаду.

— Стій, — суворо наказав Володя. — Поясни, навіщо ти ходиш за мною, як тінь? Чого ти від мене хочеш?

Кашка закліпав очима і вдав, що йшов у своїх справах.

— Тільки не бреши, — суворо попередив Володя.

Але Кашка збрехав. Він одвів убік очі й пробурмотів, що йде гойдатися на гойдалку, яка поряд з волейбольним майданчиком.

Тоді Володя розгубився. Що він міг вдіяти? Не міг же він заборонити Кашці ходити де заманеться? Кожна людина сама вибирає собі дороги й ходить, де хоче. Це так. Але що буде, коли всі помітять, який у Володі з'явився хвіст? Сміху буде на весь табір. А це штука кепська, коли всі з тебе сміються і нічого не вдієш. Безглузде таке становище.

— Хіба мало тобі інших доріг? — сердито пробурмотів Володя. Але що іще сказати, не придумав.

А Кашка, дивлячись йому в обличчя, запитав:

— Во-лодю. Якщо турнір закінчився, я вже не зброєносець?

Згодом Володя думатиме, що все почалося з собаки. З того моменту, як з'явилася ця бура звірюка. Йому здаватиметься, що саме тоді він трохи інакше глянув на Кашку.

А насправді все почалося раніше. Ось зараз, коли, раптом утративши на мить твердість, Володя не сказав Кашці «ні».

Він тільки пробурмотів:

— Іди ти вже на свою гойдалку.

І Кашка пішов за ним слідом.

Володя непогано вивчив навколишній ліс і часто ходив туди, коші набридала метушня в таборі. Ліс був схожий на той, який оточував Білий ключ. Ті ж вкриті плямами сонця і глицею пагорби, зарослі мохом камені, скелі й джерела. І озера з темною водою.

У табір Володя повертався вчасно, і ніхто не помічав його далеких походів.

Володя звик, що ніхто не стежить за ним. І коли він якось почув за собою обережні кроки, здригнувся від несподіванки. Але то був не шпигун і не хижий звір. Ззаду йшов Кашка.

Очі їхні зустрілися. Кашка опустився на коліно й почав підтягувати ремінець сандалії. Володя повільно наближався.