Читать «Невидимий риф» онлайн - страница 57

Кріпс іще не знав про смерть Джеймса Лабали. Коли лікар Раск сказав йому, що негр помер, Кріпс полегшено зітхнув.

— Його покровитель дуже сумує? — запитав він.

— Кого ви маєте на увазі? — не зрозумів Раск.

— Орієнтальця! — з неприхованою зненавистю пояснив директор.

Раск, нарешті, збагнув, що йдеться про професора, але відповісти не встиг, — до них підійшов Жозеф Браун.

— Ми кинемо якір на Абалулі, капітане? — підкреслено чемно запитав Кріпс.

— Про це знає фізик! — відказав Браун.

Кріпс насупився.

— А ти хіба його прислужник?

— Я капітан цього корабля! — ледь стримуючись, мовив Жозеф Браун.

— І знаряддя в руках у Загорського?! — докинув розлючений Кріпс.

— Ви мене ображаєте, сер! — скипів Браун. — Прошу вас пояснити, в чому ви мене звинувачуєте?

— Ви з Загорським винищуєте екіпаж корабля!

— Екіпаж?! — спроквола повторив Жозеф Браун, сполотнівши від гніву.

Раск зробив Браунові знак, аби той не заперечував Кріпсові.

— Що ж ми, по-вашому, повинні були робити?

— Ви мене провокуєте, капітане! — вибухнув Кріпс.

— Може, краще було б, щоб Акула розтрощив нам голови й повернув корабель назад? Чи не так, сер? Мені здається, що ви занадто великодушні до цього есесівця!

— Що-о?

Кріпс різко обернувся, сягнув у кишеню, але Раск вибив пістолет з його руки. Жозеф Браун стояв, наче скам'янілий. Він знав, що саме розгнівило всемогутнього директора. До них підступило кілька вірних Браунові матросів. Браун кивнув їм, щоб ішли собі, та матроси стали неподалік, обіпершись на борт.

Раск заховав собі в кишеню Кріпсів пістолет і проказав:

— Вам треба відпочити, сер! Ви погано себе почуваєте!

— Ще б пак! — скривив рота Кріпс. — Адже тут проти мене змова.

— І хто ж ці змовники? — задирливо спитав Браун. — Ми з фізиком? Чому? Тому що придушили бунт! І постраждав, бачте, один шахрай і негідник! А чому, власне, це вас так непокоїть, сер?

Кріпс побачив, що вони зайшли у суперечці занадто далеко, й сухо проказав:

— Ми поговоримо в моїй каюті!

— Ні, сер, цього не буде! Запам'ятайте собі раз і назавжди: на кораблі я — капітан і директор, а ви — лише мій пасажир!

Раск злякано здригнувся. Проте нічого жахливого не сталося: Фенімор Кріпс зблід, але не зронив ані словечка.

Браун збагнув, що Фенімор Кріпс намагається уникнути відповідальності й скинути провину за все, що сталося, на нього й на професора Загорського. І капітан Жозеф Браун твердо поклав собі приструнчити Кріпса й нізащо не поступатися перед оцим своїм роботодавцем, хоч добре розумів, що після плавби йому доведеться шукати собі нового місця.

Він презирливо глянув на Кріпса:

— Сподіваюсь, вам усе зрозуміло!

Фенімор Кріпс не відповідав. Раск підхопив його під руку, й вони подалися до каюти.