Читать «Невидимий риф» онлайн - страница 10

— І все ж я прошу вислухати мене!

— Саме для цього я тут! — відповів учений.

Проте Фенімор Кріпс уже не міг розмовляти з професором спокійним і поблажливим тоном. Він трохи помовчав, удаючи, що лагодить якусь кнопку, а тоді провадив далі:

— Але ж ви американець!

Загорський невдоволено поглянув на нього.

— Ні, сер, я — болгарин за походженням, душею і серцем. Але як громадянин вашого штату я поважаю працелюбних людей і їхню громадську гідність!

Фенімор Кріпс сприйняв слова професора по-своєму й заговорив упевненіше:

— Я вас розумію, сер! Тож послухайте далі. Як я вам уже сказав, джерелом сировини є острів Абалула.

«А-ба-лу-ла!» — по складах повторив про себе Загорський, намагаючись пригадати, де і що він чув про цей клапоть землі.

— Та, між нами кажучи, — вів далі Кріпс, — на шляху до цього острова раптом виникла непереборна перешкода… Тепер я хочу повідати вам цю таємницю.

Він підозріливо озирнувся навкруги, ще раз перевірив, чи вимкнено гучномовці й телевізійне устаткування, витяг з розетки шнур магнітофона й тихо-тихо промовив:

— Нас блоковано!

— Блоковано?

— Так, блоковано!

— Йдеться про сировину?

— Саме про неї.

— Острів став неприступний?

— В цьому й полягає катастрофа.

— Для Джона Равена?

— І для мене теж, сер.

— А чому для вас?

— Я вам усе поясню згодом.

Загорський спохмурнів.

— А чи думали ви про становище жителів острова? Їхня доля куди важча від вашої. Вони, можливо, гинуть від голоду та епідемій, і ніхто не може їй допомогти! Це справді жахливо! Жахливо! — підвищив голос Загорський. — Власне, якщо говорити про нещастя, то воно спіткало передусім абалульців!

Кріпс невдоволено закопилив губу:

— Облиште тих дикунів! Тут важливе інше — гине індустрія! Гине Джон Равен, бідолашний старий! — Кріпс помовчав і потім підбадьорено підвів угору голову. — Тому ми з Джоном Равеном вирішили створити вам усі умови для дослідження.

— Я й досі геть нічого не розумію! — знизав плечима Загорський, звівши допитливий погляд на директора.

— Якісь надприродні сили оточили острів невидимим кільцем, — підхопився з місця Фенімор Кріпс.

— Такого не може бути! — похитав головою Загорський.

— Так, так, кільце надприродних сил! — повторив Кріпс.

— І що ж далі? — поцікавився фізик.

— Наш корабель зміг підійти до острова лише на сто миль і завмер на місці!

Професор Загорський підвівся й почав нервово ходити по кімнаті.

— Далі, сер Кріпс!

— Машини зупинились, наче в них ударила блискавка! Ту ж мить течія з ураганною швидкістю понесла корабель у відкритий океан!

— А раніше там була така течія? — запитав Загорський, здивовано глянувши на Кріпса.

— Ні.

— Звідки ж вона взялася?

— Течія виникла під впливом тих невідомих сил, що заступили шлях кораблеві й скували його двигуни.

Професор Загорський застиг на місці. При матовому світлі його смагляве обличчя здавалося зовсім темним і похмурим. Фенімор Кріпс ледь помітно посміхнувся. Він був упевнений, що цей дивний, мовчазний, наче сфінкс, фізик, викинений бурею на американський берег, уже попав до тенетів, і в інтересах фірми його ні в якім разі не можна звідти випускати. Ні, недарма Фенімор Кріпс зупинив свій вибір саме на ньому. Серед американських учених важко знайти таку замкнену людину. Цей дивак-іноземець стоїть осторонь політичної боротьби, не прагне вищих сфер американського суспільства, не женеться за бізнесом, — живе самотньо й скромно, як пустельник, безмежно закоханий у свою науку.