Читать «Ерагон. Спадок» онлайн - страница 483

«Так і мало статися», — подумав Вершник.

Вони провели ніч у Сільтрімі, який дуже нагадував Елесмеру, хоч і був менший і щільніше забудований. Поки вони відпочивали, ельфи завантажили Елдунарі на корабель разом із харчами, інструментами, сукном та іншими потрібними речами. Команда корабля складалася із двадцяти ельфів, котрі виявили бажання допомогти виховувати драконів та навчати майбутніх Вершників, а також із Блодхгарма й усіх його магів, окрім Лауфіна й Утінаре, яких на той час не було.

Вранці Ерагон змінив закляття, котре приховувало яйця драконів, і віддав два з них ельфам, яких Арія призначила опікуватися ними. Одне з яєць мало вирушити до гномів, інше — до ургалів. Ерагон сподівався, що народжені з них дракони погодяться на те, щоб обрати собі Вершників із призначеної для них раси. Якщо ні, тоді вони мали помінятися місцями, а якщо й це не допомогло б їм знайти собі Вершників, то… Ерагон поки що не знав, як бути в такому разі, але був упевнений, що неодмінно щось придумає. Як тільки яйця вилупляться, дракони та їхні Вершники будуть підкорятися Арії й Фірнену, поки не стануть достатньо дорослими для того, щоб приєднатися до Ерагона, Сапфіри й інших родичів на сході.

Коли все було готове, Ерагон, Арія, Роран, Куарок, Блодхгарм та інші ельфи, які мандрували разом із ними, зійшли на корабель і вирушили в плавання через озеро, тимчасом як Сапфіра й Фірнен кружляли у вишині.

Їхній корабель мав назву «Таліта», на честь червонястої зірки на східному небосхилі. Цьому легкому й вузькому судну достатньо було кілька дюймів води, щоб пливти. Воно рухалося беззвучно й майже не потребувало керування. Здавалося, що воно й само точно знає, куди хоче повернути стерничий.

* * *

Багато днів вони пливли крізь ліс, спершу по озеру Ардвен, потім униз по річці Гаена, яка розлилася від весняного танення снігу. Коли вони пропливали крізь зелені тунелі з гілля, сила-силенна різних птахів співали й кружляли над ними, а білки — червоні й чорні — про щось перемовлялися між собою, сидячи на верхівках дерев, або просто дивилися на подорожан.

Більшу частину часу Ерагон проводив з Арією та Рораном і всього лиш пару разів літав із Сапфірою. А Сапфіра трималася здебільшого поруч із Фірненом, і Вершник часто бачив, як вони вдвох сиділи на березі одне біля одного.

Удень ліс потопав у золотаво-імлистому світлі сонця, вночі яскраво мерехтіли зірки й молодий місяць давав досить світла, щоб можна було пливти. Тепло, туман, а ще постійне гойдання «Таліти» створювали в Ерагона відчуття, що він дрімає або загубився в приємних спогадах.

Нарешті ліс закінчився, і вони випливли на луки за його межами. Річка Гаена повернула на південь і понесла їх уздовж лісу до озера Елдор, яке було навіть більше від озера Ардвен.

Там погода різко змінилась — розпочався шторм. Високі хвилі бились об корабель, і вже за день усі подорожани мали жалюгідний вигляд, оскільки холодний дощ і лютий вітер дошкуляли їм. Хоча, з другого боку, цей вітер був попутний і значно прискорив їхнє просування.