Читать «Ерагон. Спадок» онлайн - страница 475

Надвечір наступного дня вони прибули до селища ургалів, що було розташоване біля озера Флем, де, як добре знав Ерагон, жили Нар Гарцхвог та матки-херндалл, які управляли цим народом.

Незважаючи на протести Ерагона, ургали влаштували на честь його й Сапфіри пишне застілля, отож Вершник провів увесь вечір, бенкетуючи із Гарцхвогом та його матками. Ургали робили вино з ягід і деревної кори. Сапфірі вино дуже подобалось, тим часом для Ерагона воно було надто міцне — міцніше, ніж гномівські меди. Крім того, воно мало смак прокислих ягід. Та, попри все, Вершник пив його, щоб не образити господарів.

Багато жінок ургалів прийшли до нього та Сапфіри, щоб побачити їх, оскільки жінки ургалів не брали участі в боях проти Імперії. Вони були дещо тонші, ніж їхні чоловіки, але такі ж високі, а їхні роги були здебільшого коротші й тендітніші, хоча загалом чималі. Разом з ними прийшли й діти ургалів: у менших рогів не було, а старші мали на лобах лускаті нарости, які випиналися на один-п’ять дюймів. Без рогів вони дуже нагадували людських дітей, як не брати до уваги колір їхньої шкіри й очей. Деякі з цих дітей були кулли, бо височіли над товаришами, а інколи навіть над своїми батьками. Наскільки Ерагон розумів, звичайні ургали могли народжувати куллів, і навпаки — кулли часом народжували ургалів звичайної статури.

Увесь той вечір Ерагон та Сапфіра бенкетували із Гарцхвогом, і Ерагон дрімав з розплющеними очима, слухаючи розповідь співця-ургала про одну з перемог Нар Тулкхака — принаймні саме так сказав йому Гарцхвог, бо Вершник нічого не розумів з мови ургалів, окрім того, що порівняно з нею мова гномів звучала так солодко, як вино з медом.

Коли вранці наступного дня Ерагон прокинувся, то побачив на своєму тілі десяток, а то й більше синців. То були сліди дружніх стусанів і ляпасів, які він отримав від куллів під час бенкету. Голова у Вершника боліла так само, як і тіло.

Сяк-так прийшовши до тями, вони із Сапфірою рушили спершу до Гарцхвога, а вже разом із ним — до херндалл. Дванадцять маток засідали в низькій круглій хатині, сповненій диму від палаючого ялівцю та кедра. Плетені двері були достатньо великі для того, щоб Сапфіра могла просунути туди голову, тож її луска відбивала скалочки синього світла в цьому темному приміщенні.

Усі матки були дуже старі, а декілька з них — сліпі й беззубі. Вони були вдягнені в сукні, прикрашені вузлами, схожими на плетені ремені, які висіли біля кожного будинку й на яких були зображені герби певного клану. Кожна з херндалл тримала в руках помережаний якимись символічними візерунками посох.

Привітавши маток, Вершник почав говорити, а Гарцхвог перекладав його слова. Ерагон розповів їм свій план щодо того, як можна запобігти майбутнім конфліктам між ургалами й іншими расами. Цей план був такий. Через кожні декілька років ургали мали проводити ігри на силу, швидкість і спритність. У ході цих ігор молоді ургали змогли б здобути собі славу, потрібну їм задля того, щоб паруватися й завойовувати собі місце в суспільстві. Ігри слід було зробити відкритими для всіх рас, що дало б змогу ургалам випробовувати свої сили в боротьбі проти тих, хто тривалий час був їхнім ворогом.