Читать «Задуха» онлайн - страница 125
Чак Палагнюк
Виходить, що типовий мужчина нашого історичного періоду — це я. В костюмі 1734 року, зігнутий ледве не навпіл від болю в заблокованому кишечнику, я — типовий мужчина нашого часу.
Померти й не встати.
— Я розповіла всю правду про себе, але мене замкнули тут, — каже вона. — І ти був єдиний із доступних репродуктивних мужчин.
Ага, говорю, тепер мені все ясно. І якось одразу на душі полегшало.
Вона говорить, що сьогодні її заберуть назад у 2556 рік. Більше ми з нею ніколи не побачимось, і вона хоче сказати мені «дякую».
— Дуже дякую тобі, — сказала вона. — І я дійсно тебе люблю.
І там, у коридорі, залитому сонячним світлом, я дістав тонкий чорний фломастер із нагрудної кишені халата Пейдж.
Вона стояла напроти вікна, і її тінь лежала на білій стіні. Востаннє. Я став біля стіни й заходився обводити тінь по контуру.
І Пейдж Маршалл запитала:
— Навіщо?
Саме так і виникло мистецтво.
І я сказав:
— Просто. Про всяк випадок. А то раптом ти і справді зникнеш.
Розділ сорок шостий
Майже в усіх реабілітаційних програмах, розрахованих на дванадцять ступенів, четвертим пунктом стоїть завдання описати своє життя. В усіх подробицях. Кожний зрив, кожну помилку, кожне паскудство, яке ти вчинив, — треба все це записувати. Повний опис твоїх гріхів. Таким чином, ти їх мовби усвідомлюєш. Для себе. І потім начебто більше не повторюєш. Принаймні намагаєшся не повторити. Такі програми існують для алкоголіків, наркоманів, ненажер і людей, які страждають на секс-залежність.
Таким чином, у вас завжди є можливість повернутися в минуле — до найгірших моментів із вашого життя.
Але навіть той, хто добре пам'ятає минуле, не завжди застрахований від повторення своїх помилок.
У моєму жовтому блокноті — там усе про мене. Речовий доказ. Про Пейдж, Денні та Бет. Про Ніко, Лізу й Таню. Слідчі читають мої одкровення, сидячи проти мене за великим столом, у замкненій звуконепроникній кімнаті. Одна стіна — суціль дзеркальна. За дзеркалом, напевно, встановлено відеокамеру.
Мене запитують: чого я досяг, зізнаючись у чужих злочинах?
Мене запитують: яка мета?
Я говорю: завершити минуле. Здійснити його до кінця.
Усю ніч поліцейські слідчі читають мої одкровення й задають мені запитання.
Сестра Фламінго. Лікар Блейз. «Вальс Голубого Дунаю».
Що це означає?
Я не знаю, що тепер означає те чи інше. Це просто слова, які ми говоримо, коли не можемо сказати всю правду.
Поліцейські запитують у мене, чи відомо мені, де перебуває в даний момент пацієнт Пейдж Маршалл. Їм необхідно її допитати у справі про смерть — здогадно від задухи — пацієнтки на ім’я Іда Манчіні. Здогадно моєї мами.