Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 60
Ірина Олександрівна Зінченко
Зазначимо також, що прагнення законодавця поставити під першочергову охорону певні суспільні відносини, зовсім не означає, що ці відносини є більш важливими порівняно з іншими, які теж порушуються цим злочином.
Між тим, у літературі висловлюється думка, що за «загальним правилом, додатковий об’єкт із точки зору суспільних інтересів є менш соціально цінним порівняно з основним об'єктом». Уявляється, що це твердження є сумнівним, бо існують складені злочини, в яких додатковий об'єкт є, навіть, більш значущим і важливим, ніж основний, оскільки посягання на нього є більш небезпечним. Наприклад, при розбої, поєднаному із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК), здоров'ю людини з точки зору соціальних цінностей слід віддати перевагу перед відносинами власності. Так само сказане стосується і насильницького грабежу (ч. 2 ст. 186 КК), незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я (ч. 3 ст. 289 КК), і багатьох інших складів злочинів. Вважаємо, що в цих та інших подібних випадках законодавець, помішуючи те чи інше діяння до відповідного розділу Особливої частини КК, враховує не тільки важливість охоронюваних суспільних відносин, а й обирає як основний об'єкт таке суспільне благо чи інтерес, посягання на які складають соціальну сутність злочину, визначають його спрямованість. Цим і пояснюється, що спричинення шкоди додатковому об’єкту, який іноді у складених злочинах є більш важливим за основний, відсувається, так би мовити, на другий план.
До сказаного додамо, що в юридичній літературі іноді ототожнюють багатооб'єктні і складені злочини, помилково вважаючи, що «складений злочин має місце там, де діяння посягає на основний і додатковий об’єкти».
Наприклад. Б.М. Леонтьев та І.М, Тяжкова вказують, що здається теоретично і практично необґрунтованим виділення самостійної групи складних злочинів із декількома об’єктами (багатооб’єктних злочинів), тому що складаючись із двох чи більше злочинів, складені злочини завжди посягають на два чи більше об’єкта. Вочевидь, що за такого підходу не враховується правова природа складених злочинів. Вони є складеними не через те, що посягають на два чи більше об’єкта, а тому, що складаються із декількох діянь, кожне з яких спрямоване на спричинення шкоди своєму об’єкту.
Отже, наявність декількох об’єктів сама по собі не надає злочину складеного характеру. На нашу думку, зі сказаного можна вивести таку залежність:
