Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 61

Оскільки складений злочин є багатооб'єктним діянням, він спричиняє шкідливі соціальні зміни в сфері декількох об’єктів кримінально-правової охорони, тобто в цілому має більш високий ступінь суспільної небезпеки, ніж діяння, що входять до його складу. Спираючись на цю властивість розглядуваних злочинів, деякі криміналісти висловлюють думку, що складений злочин існує тільки в тих вішалках, коли діяння, що його складають, не виходять за межі відповідного складного складу за ступенем своєї суспільної небезпечності.

У принципі із цим твердженням слід погодитись і зробити висновок, що суспільна небезпечність складеного злочину не може бути менше ні спільної (сумісної) суспільної небезпечності діянь, що входять до його складу, ні суспільної небезпечності кожного з них, зокрема.

Однак у літературі існує протилежна думка, згідно з якою, якщо для вчинення злочину обираються такі форми і засоби, суспільна небезпечність яких приблизно є рівною суспільній небезпечності «основного» злочину, то вчинене слід кваліфікувати за сукупністю. У випадках, коли суспільна небезпечність форми (засобу) є незрівнянно нижчою за суспільну небезпечність діяння в цілому, либонь, навпаки, — вище суспільної небезпечності самого злочину, то матиме місце складений злочин.

Оцінюючи наведене судження, зазначимо наступне. По-перше, суспільна небезпечність вчиненого не може визначатися тільки тяжкістю спричиненої шкоди. Вона складається із цілої низки чинників і залежить, передусім, від важливості об’єкта посягання, характеру і розміру шкідливих наслідків, які настали, способу, знарядь, місця, часу, обстановки вчинення злочину тощо.

По-друге, суспільна небезпечність злочину визначається також і суб’єктивними його ознаками (формою вини, її ступенем, мотивами, метою тощо). Отже, вирішувати питання про те, яке із діянь, що порівнюються, є більш небезпечним, можна тільки з урахуванням сукупної оцінки всіх зазначених чинників.

Нарешті, суспільна небезпечність окремого діяння у складеному злочині не може бути більше суспільної небезпечності самого цього злочину. Якщо таке відбувається, то складений делікт просто перестає існувати, «розпадається, розривається» на діяння, з яких складається, і все вчинене буде підлягати кваліфікації за сукупністю злочинів.

2. Наявність в складі складеного злочину двох чи більше суспільно небезпечних діянь, кожне з яких, само по собі, є одиничним злочином, оскільки прямо передбачене в Особливій частині КК як окремий (самостійний) склад злочину.

На дану особливість складених злочинів вперше вказав М.С. Таганцев, який писав, що «у цих випадках закон із декількох окремих злочинних посягань, утворює один злочин». Л.С. Бєлогриц-Котляревський також вважав, що крім простих злочинів, які посягають на нерозкладаємнй життєвий інтерес, можливі складні форми злочину, що утворюють єдине ціле. А.Ф. Кістяківський зазначав, що не може бути сукупності там, де одне діяння входить до складу іншого як одна із суттєвих його ознак.