Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 59

На нашу думку, з такою позицією навряд чи можна погодитися, по-перше, тому, що відносячи до складеного злочину, скажімо, умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням, Н.Ф. Кузнецова не пояснює, яким чином при скоєнні цього двооб’єктного злочину його основний і додатковий об’єкти втрачають свою самостійність і стають лише компонентами «єдиного складно-складеного об’єкту». Не зрозуміло, що це за «складно-складений об’єкт» і з яких суспільних відносин він складається (компонується).

По-друге, до складених Н.Ф. Кузнецова відносить і такі діяння, як терористичний акт, бандитизм, масові заворушення, хоча останні, на наш погляд, мають зовсім іншу юридичну природу і не є складеними злочинами, адже відрізняються від них за своїми об'єктивними ознаками, оскільки не утворюються самостійними злочинними діяннями, кожне з яких передбачено як відповідний склад злочину. Тому такі діяння належать не до складених, а мають розглядатися як злочини так званого «збирального характеру».

По-третє, висловлюючи вищенаведені судження, Н.Ф. Кузнецова суперечить сама собі, адже у визначенні складених злочинів вказує, що останні «...складаються із двох чи більше умисних злочинів, які при ізольованому їх розгляді є самостійними злочинами». Якщо це так, то кожне з цих злочинних діянь має свій об’єкт посягання, і при їх об'єднанні у складений злочин ці об’єкти нікуди не зникають, не втрачають своєї самостійності, а лише певним чином підпорядковуються один одному, набуваючи такої субординаційної залежності, за якої об'єкт одного злочину стає основним, а іншого — додатковим обов'язковим об’єктом єдиного складеного злочину.

По-четверте, здається також, що Н.Ф. Кузнецова в даному випадку просто підміняє одне поняття іншим, ототожнюючи об’єкт як елемент загального поняття складу злочину і як безпосередній об’єкт конкретного вчиненого злочинного діяння. Дійсно, у першому значенні об'єкт завжди є єдиним елементом складу злочину, тоді як у другому — йдеться про інше, а саме, про наявність у структурі безпосереднього об’єкта декількох окремих суспільних відносин, яким завдається шкода при вчиненні конкретного злочину. Такі злочини традиційно визнаються двооб'єктними (поліоб’єктннми), до кола яких належать, в тому числі, і складені злочини.

Нарешті, навряд чи правильно тільки єдність об’єкта вважати критерієм віднесення діяння до кола одиничних злочинів, що на думку авторки як раз і виключає кваліфікацію вчиненого за сукупністю. Скоріше навпаки, двооб’єктність складених злочинів, разом з іншими їх ознаками, не тільки не виключає їх віднесення до одиничних злочинів, як помилково вважає Н.Ф. Кузнєцова. а і є підставою для виключення у таких випадках кваліфікації за сукупністю злочинів. Вважаємо, що саме задля цього (або в тому числі для цього) законодавець і об'єднує окремі самостійні злочини в складні законодавчі конструкції різних видів.

Таким чином, для більшості складених злочинів характерним є наявність одного основного і одного додаткового обов’язкового об'єктів. Однак серед них є й такі, що спричиняють шкоду більшім кількості суспільних відносин. Зокрема, це хуліганство, пов'язане з опором представнику влади, яке вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї (ч. 4 ст. 296 КК). Вказане діяння посягає не лише на громадський порядок (основний об'єкт), не тільки на авторитет органів влади (один додатковий об'єкт), а й на охоронювані кримінальним законом відносини громадської безпеки (інший додатковий об’єкт).