Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 42

А.М. Ришелюк зазначає, що продовжуваним слід вважати злочин, який складається із низки тотожних діянь, що представляють собою реалізацію єдиного умислу винного і наслідки яких є єдиним злочинним результатом. На думку цього автора, продовжуваними можуть бути тільки майнові злочини, які мають своїм предметом різного роду матеріальні блага, або в якості результату яких виникає шкода вартісного (що вираховується в грошових сумах) характеру. Інші злочини не можуть бути визнані продовжуваними через несумісність, неможливість складання наслідків окремих дій. Очевидно така точка зору в А.М. Ришелюка склалася під впливом теорії А.А. Піонтковського про «єдиний злочинний наслідок» у злочинах даного виду.

Вважаємо, що запропонований A M Ришелкжом підхід істотно звужує межі продовжуваного злочину. Адже не викликає сумніву, що продовжуваними можуть визнаватись не тільки злочини з матеріальним складом, а і з формальним. Наразі судова практика на рівні Верховного Суду України визнає можливість продовжуваного зґвалтування, хабарництва, хуліганства, вимагання тощо. А тому говорити про обов'язковий єдиний наслідок у продовжуваному злочині навряд чи правильно.

З.А. Незнамова продовжуваним називає злочин, що складається із низки юридично тотожних діянь (дій чи бездіяльності), що вчиняються, як правило, через незначний проміжок часу, в одній і тій самій обстановці, і об’єднаних єдністю умислу. Ця авторка, навпаки, впевнена, що продовжуваний злочин є особливою комплексною формою як простих, так і складних злочинів, а тому практично всякий злочин може бути продовжуваним. На її думку, вирішити питання про те, чи є епізоди тотожних діянь єдиним злочином чи самостійними злочинами, що утворюють неоднократність, спроможні тільки правоохоронні органи на підставі аналізу всіх ознак злочинів. Вочевидь, що за такого підходу межі продовжуваного злочину невиправдано розширюються. Наприклад, ні в якому разі не можуть бути продовжуваними злочинами розбій, грабіж, угон повітряного судна та багато інших діянь — це випливає із особливих ознак цих злочинів: посягати на їх об’єкти можна тільки одноактною злочинною дією.

Зустрічаються в літературі думки, які взагалі заперечують існування продовжуваних злочинів. Так, О.М. Яковлев та Г.А. Кригер вказували, що за своєю сутністю продовжуваний злочин нічим не відрізняється від злочинів, що визнаються повторними, і оскільки продовжуваний злочин складається із окремих діянь, що містять ознаки одного й того самого складу злочину, то він може і повинен з цих підстав розглядатися як повторність. Вважаємо, що в наведеній точці зору очевидним є змішування двох різнорівневих понять: множинності злочинів і одиничного злочину, як її структурного елементу. Через це продовжуваний злочин не може одночасно розглядатися і як одиничне діяння, і як їх множинність.

Як уже наголошувалося, судова практика також широко використовує поняття продовжуваного злочину. Наприклад, Пленум Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (п. 20) роз'яснив, що «неодноразове незаконне вилучення чужого майна чи заволодіння ним, що складається із тотожних діянь, які мають загальну мету та із самого початку охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, слід розглядати як один продовжуваний злочин».