Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 28

Вирішення питання про наявність триваючого злочину також залежить не від конструкції його складу, а від часу припинення (присічення) злочинної діяльності. Тільки за умови, якщо злочинне посягання не припиняється в момент вчинення, і діяння, так би мовити, «розтягується у часі», триває певний час на стадії закінченого злочину, його склад набуває триваючого характеру.

Отже, підставою для виділення триваючих і продовжуваних злочинів є специфічний механізм злочинної діяльності, психологічний зміст злочинів, а не конструктивні особливості їхніх складів.

Таким чином, вважаємо, що розглядати в одному класифікаційному ряді триваючі, продовжувані злочини і діяння, що мають ускладнені склади неприпустимо, тому що при цьому порушується закономірність у побудуванні класифікації, ускладнюється можливість її застосування у практичній діяльності.

Заради справедливості зазначимо, що окремі науковці звертали увагу на певні суперечності у своїх класифікаціях ускладнених одиничних злочинів. Зокрема. В.П Малков вказував, що будь-яка класифікація є умовною і іноді буває так, що «у злочинах, які належать до складених, інколи мають місце ознаки продовжуваних, а у злочинах з альтернативними діями — ознаки триваючих».

Однак, на нашу думку, не ознаки продовжуваного злочину будуть міститися у складеному злочині, а злочин одночасно може бути складеним за своєю конструкцією і, за певних умов його вчинення. триваючим або продовжуваним Так, примушування давати показання, поєднане із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 373 КК) — завжди є складеним деліктом, але особливий характер злочинної поведінки суб'єкта може перетворити його у продовжуваний злочин. Так само, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) — це складений злочин, однак він може набувати характер продовжуваного заволодіння майном.

Прикладами триваючих складених злочинів можуть слугувати незаконне позбавлення волі людини, вчинене із застосуванням зброї (ч. 2 ст. 146 КК), втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, поєднана із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 393 КК) тощо. Скажімо, початком втечі буде залишення місця позбавлення волі, а закінчиться цей злочин або затриманням винного або з'явленням його з повинною. Незаконне позбавлення волі почнеться з дій. що позбавляють потерпілого особистої волі, а припишіться з моменту його звільнення.

Таким чином, на нашу думку, до ускладнених одиничних злочинів слід відносити лише ті діяння, які мають ускладнену (складну) законодавчу конструкцію. Згідно з чинним КК України такими є: складені злочини та злочини з похідними наслідками.

Щодо злочинів, які складаються із двох дій (наприклад, за ст. 353 КК) чи з альтернативних дій (наприклад, за ч. 1 ст. 366 КК), то, як зазначалося, за законодавчою конструкцією вони є простими діяннями. Злочини, які складаються із неодноразових дій (тобто такі, у складі яких передбачається ознака систематичності дій), в кримінальному законодавстві України наразі не передбачені, отже виділяти їх в якості окремого виду одиничних злочинів підстав немає,