Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 27

Характерною особливістю злочину з альтернативними діями є вказівка в законі на декілька різних дій. вчинення хоча б однієї з яких: а) достатньо для визнання злочину закінченим (якщо злочин із формальним складом, наприклад, за ч. 1 ст. 263 КК) або б) призводить до настання суспільно небезпечних наслідків (якщо злочин із матеріальним складом, наприклад, за ч. 2 ст. 366 КК). Отже вважаємо, що злочини з альтернативними діями не містять у своїх складах ознак, які б надавали їм зовнішньої схожості із множинністю. Вони є простими одиничними діяннями і зазвичай не створюють проблем при кваліфікації.

Сам М І. Бажанов видами ускладнених одиничних злочинів вважав триваючі, продовжувані, складені, а також злочини, кваліфіковані настанням додаткових тяжких наслідків.

Підсумовуючи результати аналізу наведених класифікацій зазначимо наступне. Будь-яка наукова класифікація буде істинною за змістом і правильною за зовнішньою побудовою лише за умови дотримання формально-логічних правил, про які йшлося вище. Одним із цих правил є дотримання вимоги, щоб розподілення об'єктів класифікації базувалось на єдиному критерії. Якщо під цим кутом зору розглянути запропоновані науковцями класифікації складних одиничних злочинів, то можна зробити висновок, що правила дихотомічного розподілу понять ними не завжди витримуються, бо в один ряд ставляться злочини, які мають складний склад і злочини, що характеризуються простим складом.

Так, виділення двооб'єктних злочинів, складених злочинів, злочинів, ускладнених додатковими тяжкими наслідками чи наявністю двох форм вини щодо різних наслідків, засновано на конструктивних особливостях їхніх складів. Кожному із цих складних одиничних злочинів відповідає складний за законодавчою конструкцією склад злочину: злочину кваліфікованому за наслідками — склад з двома формами вини (зі змішаною виною); злочину з декількома об'єктами (поліоб'єктному) — склад з декількома об'єктами, нарешті, складеному злочину відповідає склад, що містить у собі ознаки двох чи більше інших самостійних складів злочинів.

У той же час, специфічний характер триваючих і продовжуваних злочинів обумовлений зовсім не складністю їхніх законодавчих конструкцій, а особливим складним характером злочинної поведінки суб'єкта. А тому один і той самий злочин в одних випадках може вчинятися як продовжуваний або триваючий а в інших — одним простим актом поведінки винного (як одноактний злочин). Скажімо, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК) може бути продовжуваним злочином за у мови його вчинення не одноактною дією, а окремими, роз'єднаними у часі тотожними діяннями (етапами), кожен з яких є продовженням одного й того самого діяння за наявності загальної мети і єдиного умислу.