Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 161

199

Див.: Рішення Верховного Суду України — 2005. — Вип. 1(10). — С. 90-92.

200

Див.: Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблемы) — К., 1990. — С. 24; Ораздурдыев А.М. Вказ. праця. — С. 9; Уголовное право. Общая часть: Учебник для вузов / Под ред. И.Я. Козаченко, З.А. Незнамовой. — М., 1999. — С. 292.

201

Див.: Познышев С.В. Основные начала науки уголовного права. — 2-е вид. — М., 1912. — С. 639.

202

Див.: Кудрявцев В.Н. Вказ. праця. — С. 264.

203

Таку позицію щодо визначення початкового і кінцевого моментів продовжуваного злочину займав Пленум Верховного Суду СРСР у постанові від 11 липня 1972 р «Про судову практику у справах про розкрадання державного і громадського майна», хоча в літературі висловлювалися й інші думки із цього приводу. Так, на думку М.Д. Дурманова, «продовжуваний злочин закінчується вже в момент вчинення першої дії Під час вчинення нових злочинних дій повторюється здійснення закінченого злочину». (Див.: Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву. М.: Госюриздат, 1955 — С. 55). Т.М. Данилюк стверджує, що фактичним моментом закінчення формального продовжуваного злочину є момент вчинення останнього із діянь, які його утворюють, а матеріального продовжуваного злочину — час настання наслідку в результаті вчинення останнього діяння, а якщо такий наслідок не настав — час вчинення останнього діяння. (Див.: Данилюк Т.М Вказ. праця — С. 12-13). Із запропонованими авторами визначеннями моменту закінчення продовжуваних злочинів не можна погодитися, бо вони ігнорують суб'єктивні ознаки таких діянь і призводять до нівелювання різниці між продовжуваними та триваючими злочинами, а також між продовжуваними злочинами і повторністю злочинів.

204

Докладніше про це див. Розділ 7 монографії.

205

Див.: Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. — С. 264.

206

Див.: Калинина Т.А. Вказ. праця. — С. 189.

207

Див.: Кривошеин П.К. Вказ. праця. — С. 42.

208

Див.: Созанський Т.І. Кваліфікація сукупності злочинів. — Автореф. дис. ...канд.. юрид. наук. — Львів, 2009 — С. 8.

209

Наприклад, у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від б листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначається, що «у разі вчинення винного особою декількох злочинів проти власності (у тому числі й тотожних — авт.), одні з яких були закінченими, а інші — ні, незакінчені злочини мають бути кваліфіковані окремо з посиланням на частину першу статті 14 КК або відповідну частину статті 15 КК.

Якщо винна особа при вчиненні одних злочинів була виконавцем, а інших (у тому числі й тотожних — авт.) — організатором, підбурювачем чи пособником, то такі злочини слід також кваліфікувати окремо з посиланням на відповідну частину статті 27 КК». (Див.: Вісн. Верхов. Суду України. — 2009. — № 12. — С. 13.).