Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 159

160

Див.: Вісн. Верхов. Суду України. — 2004. — № 4. — С. 25.

161

Докладно ці питання розглядаються у Розділі 7 монографії.

162

Див.: Курс уголовного права Общая часть. — Т. 1 / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. — С. 505.

163

Див.: Таганцев Н.С. Курс русского уголовного права. Часть общая. Книга 1. — Учение о преступлении. — Вып 2. — СПб., 1878. — С. 263.

164

Див.: Сергеевский Н.Д. Русское уголовное право: пособие к лекциям. Общая часть. — СПб, 1915. — С. 232.

165

Див.: Спасович В. Учебник уголовного права Т.1. — Вып.1. — СПб, 1863. — С. 297.

166

Див.: Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства. Часть общая / 3-е изд. — К., 1891. — С. 593.

167

Див.: Пионтконский А.А. (отец) Уголовное право. (Пособие к лекциям). Часть общая. Вып. 2. — Казань. 1916. — С. 188.

168

Так, Н.Ф Кузнецова справедливо, на наш погляд, вважає, що поняття продовжуваного злочину вдало розроблене практикою та теорією ще у 20-ті роки минулого століття, і з тих пір воно з невеликими модифікаціями увійшло у низку КК країн СНД. (Див.: Кузнецова Н.Ф. Вказ. праця. — С. 312).

169

Див.: Ришелюк А.Н. Вказ. праця. — С. 15.

170

Див.: Бажанов М.И. Вказ. праця — С. 18; Малков В.П. Вказ. праця. — С. 19. Таке саме визначеній надавалося в постанові Пленуму Верховного Суду СРСР від 4 березня 1929 р. «Про умови застосування давності і амністії до триваючих та продовжуваних злочинів».

171

Див.: Малков В.П. Вказ. праця. — С. 19.

172

Див.: Кривошеин П.К. Тактика применения уголовного законодательства по делам о продолжаемых преступлениях — Киев: КВШ МВД СССР, 1990. — С. 61.

173

Див.: Ришелюк А.М. Вказ. праця. — С. 18.

174

Див.: Уголовное право. Обшая часть. Учебник для вузов / Под ред. И.Я. Козаченко, З.А. Незнамовой. — М.: Норма-инфра, 1999. — С. 292.

175

Див.: Яковлев A M. Вказ. праця. — С. 32—33; Кригер Г.А. Борьба с хищениями социалистического имущества. — М.: Юрид. лит., 1965. — С. 211-212.

176

Див.: Вісн. Верхов. Суду України — 2009 — № 12. — С. 13. Раніше, коли практика користувалася постановок) Пленуму Верховного Суду СРСР «Про судову практику у справах про розкрадання державного і громадського майна» від 11 липня 1972 р. (зі змінами від 21 вересня 1977 р.). у ній було сформульоване поняття продовжуваного злочину щодо посягань на власність як «неодноразового незаконного безоплатного вилучення майна, що складається із низки тотожних злочинних діянь, які мають спільну мету незаконного заволодіння державним або громадським майном, охоплюються єдиним умислом винного і у своїй сукупності складають один злочин», (Див.: Сборник постановлений Пленумов Верховных Судов СССР и РСФСР. — С. 80).

177

Див.: Кримінальний кодекс України. Практика судів України з кримінальних справ. 2007-2008 / уклад.: В.В. Сташис, В.І. Тютюгін; за заг. ред. В.В. Сташиса. — К.: Юріном Інтер, 2009. — С. 266-267.

178

Див.: Вісн. Верхов. Суду України. — 2004. — № 11. — С. 10. Такий підхід судової практики є ще одним підтвердженням того, що один і той самий злочин (ст. 212 КК) у одних випадках може вчинятися як триваючий, а в інших — як продовжуваний: і це пов'язане не із законодавчою конструкцією ст. 212 КК, а з особливостями злочинної поведінки суб’єкта.