Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 126

Таким чином, істотні розбіжності, які спостерігаються в точках зору науковців, свідчать, що єдиного розуміння сутності кримінально-правового інституту поки що немає.

У науці кримінального права також пропонуються різні підходи до визначення системи кримінально-правових інститутів.

Наприклад. Н.Ф. Кузнецова вважає, що зміст кримінального права складають чотири інститути: «кримінальний закон», «злочин», «покарання», «звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання». Ці інститути, на її думку, систематизовані в Загальній і Особливій частині КК і поділяються на більш дрібні інститути і норми.

Е.С. Тенчов пише, що в кримінальному праві існує дві підсистеми інститутів: підсистема інститутів Загальної частини кримінального права і підсистема інститутів Особливої частини. Перша підсистема має ієрархічний характер і містить у собі інститут функцій кримінального права, інститут злочину і інститут покарання, які деталізуються у більш дрібних інститутах Підсистему інститутів Особливої частини кримінального права складають інститути окремих видів злочинів, що утворюються на підставі спільності родового об'єкту посягання.

І.Я. Козаченко вказує, що найбільш великими є інститути злочину і покарання, які в свою чергу містять у собі більш дрібні за обсягом, але значні за змістом підінститути, наприклад, стадії злочинної діяльності, співучасть, множинність, види покарань, судимість тощо.

Ю.І. Ляпунов зазначає, що Загальну частину кримінального права складають чотири основних «інтегрованих» інститути: інститут злочину, інститут покарання, інститут кримінальної відповідальності та інститут примусових заходів кримінально-правового характеру. У ці інститути, на його думку, входять більш обмежені за обсягами правової регламентації і сфері дії конкретні інститути — співучасті, незакінченого злочину, множинності, обставин, що виключають злочинність діяння, видів покарання тощо.

Із нашої точки зору, більш прийнятливою і аргументованою є система кримінально-правових інститутів, запропонована В.П. Малковим. Спочатку цей автор систематизує їх на інститути Загальної та Особливої частини, після чого в межах кожної частини виділяє генеральні інститути, інститути, субінститути і навіть підсубінститути.

Зокрема, до генеральних інститутів Загальної частини В.П. Малков відносить: кримінальний закон; злочин; покарання; призначення покарання і звільнення від покарання; примусові заходи медичного та виховного характеру. У свою чергу генеральний інститут злочину, на його думку, включає до себе інститути вини, осудності, співучасті, множинності та інші. Генеральний інститут покарання складається із інститутів позбавлення волі, виправних робіт, штрафу, призначення покарання тощо. Кожен із названих інститутів, у свою чергу, може поділятися на субінститути.

Генеральними інститутами Особливої частини виступають, наприклад, інститут злочинів проти власності; інститут злочинів проти особи; інститут злочинів проти громадської безпеки тощо, які також можуть мати субінститути і підсубінститути.