Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 127

Погоджуючись у цілому із запропонованою В.П. Малковим класифікацією інститутів, додамо, що інститути Загальної та Особливої частини не є «статичними» та відокремленими один від одного утвореннями, так би мовити, «інститутами в собі», адже кримінально-правові норми, що належать до інститутів Загальної частини, перебувають у тісному взаємозв'язку із нормами інститутів Особливої частини КК та часто містять положення, що конкретизують останні. Також не виключається взаємопроникнення (зворотний зв'язок) між нормами окремих інститутів Особливої та Загальної частини кримінального права.

Отже, вважаємо, що система інститутів кримінального права має будуватися із урахуванням єдності предмета правового регулювання і змісту кримінально-правових норм, які до нього входять. За такого підходу система інститутів у принципі буде відповідати структурі кримінального права, за винятком окремих, складних (комплексних) інститутів, які складаються із норм Загальної та Особливої частини КК. Прикладом такого комплексного кримінально-правового інституту, на нашу' думку, є інститут множинності злочинів

Ідею виділення множинності злочинів як самостійного кримінально-правового інституту вперше запропонував В.П. Малков у 1982 році. Він вказував, що матеріальною підставою всякого правового інституту є наявність особливого предмета регулювання в межах галузі права. З точки зору цієї ознаки існують всі підстави для виділення множинності злочинів як окремого інституту кримінального права. По-перше, в межах предмета регулювання кримінального права існують суспільні відносини, пов’язані із вчиненням винним більше ніж одного злочину, які потребують спеціального правового регулювання, а, по-друге, в законодавстві існує певна сукупність правових норм, що регулюють даний вид суспільних відносин. А оскільки вказані норми належать до Загальної частини кримінального права, то і множинність злочинів слід розглядати як інститут Загальної частини кримінального права. При цьому автор наголошував, що відсутність в КК РФ окремого розділу «Множинність злочинів» істотно ускладнює цілісне сприйняття даного інституту і доводив необхідність виділення такого розділу в чинному КК РФ.

Більш конкретно місце інституту множинності в системі кримінального права визначається іншими російськими науковцями. Так. Ю.І. Ляпунов вважає, що інститут множинності входить до складу основного «інтегрованого» інституту злочину. С.С. Пірвагідов зазначає, що інститут злочину включає до себе інститут множинності злочинів. Ю.Є. Пудовочкін вказує, що загальний інститут злочину включає до себе субінститути категоризації та множинності злочинів тощо.

Визначення місця інституту множинності в системі кримінального права України наразі не є особливо дискусійним питанням, тому що це здійснено на законодавчому рівні. З прийняттям в 2001 році нового Кримінального Кодексу в Україні відбулося докорінне реформування кримінального законодавства. У новому КК інститут множинності вперше набув своєї законодавчої регламентації шляхом закріплення таких її видів, як повторність, сукупність та рецидив злочинів безпосередньо в Розділі VII Загальної частини КК (статті 32-35). Як видно, вказані норми розташовані в межах генерального інституту Загальної частини кримінального права — злочину.