Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 12

Як видно, в підставі кожного злочину вчений вбачав єдність діяння і єдність норми. Звідсіля — єдність злочину залежить або від властивостей норми, або від властивостей діяння порушника. У розвиток своїх ідей, в лекціях 1902 року М.С. Таганцев запропонував власне визначення одиничного злочину. На його думку; «будь-яка дія чи бездіяльність або їх сполучення, що поєднує в собі всю сукупність законних об'єктивних і суб’єктивних ознак певного злочинного діяння, як кримінально-караного посягання на норму в її реальному бутті, складає єдине злочинне діяння в юридичному смислі».

Із цього визначення можна зробити висновок, що підстави єдності злочину за М.С. Таганцевим містяться лише в єдності кримінального закону, що діяння буде єдиним лише тоді, коли воно є єдиним в юридичному відношенні, коли єдиним є його законодавче визначення, і що будь-які об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину мають другорядне значення і можуть враховуватись при кваліфікації лише, якщо вони передбачені в законі. Не важливо, яким фактично є діяння, вчинене суб’єктом, будь-яке сполучення дій завжди є одиничним злочином, якщо закон визнає це сполучення єдиним цілим. Безумовно, у такому підході простежується таганцевський «юридичний нормативізм» у погляді на сутність злочину.

Уявляється, що в пошуках критеріїв єдності злочину М.С. Таганцеву варто було б виходити також із того, що віднесення діяння до одиничного злочину неможливо без врахування, що воно з природної, психологічної точки зору також має бути єдиною поведінкою людини, має бути психологічно обумовленим. Сама по собі зовнішня єдність не може довільно визначатись як одиничний злочин. Адже кожне вольове рішення законодавця повинно відображати об’єктивні, реальні процеси, які відбуваються в суспільстві. Якщо цього не відбувається, створені юридичні конструкції суперечать дійсній природі соціальних явищ, тобто є штучними. Отже діяння лише в тому випадку повинно отримувати юридичну форму одиничного злочину, якщо воно є єдиним за своєю соціальною природою

Судячи по всьому, М.С. Таганцев сам відчував певну нелогічність своєї концепції, а тому всупереч собі заявляв, що для складених злочинів критерієм їх єдності має бути єдність вини. «Роздільність вини, — писав вчений, — за загальним правилом, визначає роздільність вчинених винним злочинних дій. Винятки з цього можуть існувати лише в силу прямої вказівки закону, в тих випадках, коли із поєднання декількох видів винності утворюється єдиний злочин».