Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 119
Ірина Олександрівна Зінченко
До
Такою обставиною є анулювання (відсутність) судимості за раніше вчинений одиничний злочин.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» визначається, що судимість є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених в законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. Із такого розуміння судимості виходить і переважна більшість спеціалістів-науковців.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Якщо судимість за попередній одиничний злочин було знято (статті 91, 108 КК) або погашено (статті 89, 108 КК), то цей злочин перестає бути структурним елементом рецидиву та повторності, пов'язаної із засудженням, тому що погашення чи зняття судимості анулює факт попереднього засудження і, за образним висловлюванням М.І. Бажанова і В.В. Сташиса. у такому разі «попередня судимість вважається юридично знищеною».
Крім того, такими, що не мають судимості визнаються особи, які: а) засуджені вироком суду без призначення покарання (ч. 4 ст. 74, ч. 3 ст. 88 КК); б) звільнені від покарання у зв'язку із закінченням строків давності (статті 80, 106 КК); в) звільнені від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК); г) відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом (за декриміналізовані діяння) (ч. 3 ст. 88 КК), д) були реабілітовані (ч. 4 ст. 88 КК), тобто визнано несправедливо репресованими в судовому або позасудовому порядку з поновленням в усіх правах, у тому числі на підставі Закону України від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Для даної обставини також є характерним, що поняття засудження розповсюджується тільки на вироки, винесені судами України. Як вже зазначалося вище, Україна не взяла на себе зобов'язання визнавати та враховувати вироки, винесені судами іноземних держав, зокрема, при вирішенні питання про встановлення факту множинності злочинів.
Узагальнення судової практики з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів, проведене Верховним Судом України, засвідчило, що суди у цілому з'ясовують чи не погашена (знята) судимість за раніше вчинений підсудним злочин, чи не підлягає особа за перший злочин звільненню від кримінальної відповідальності.
Прикладом правильного судового рішення може стати наступна справа Так. Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області вироком від 25 квітня 2005 р. засудив С. за ч. 2 ст. 309 КК України. Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 15 липня 2005 р. залишив вирок без зміни. С. визнано винною в тому, що 20 листопада 2003 р. вона придбала у не встановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб — 8,4 мілілітра опію ацетильованого — і перевезла за місцем свого проживання.
