Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 110

5. Дотримання умов видачі особи, яка вчинила злочин. Спираючись на приписи ст. 9 Конституції України в ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» зазначається, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Із цих самих принципів виходить і ч. 5 ст. 3 КК України.

Саме цими положеннями повинні керуватися певні державні органи України та їх службові особи, коли звертаються із запитом до іншої держави про видачу особи, яка вчинила злочин (або декілька злочинів) на території України і перебуває на території іншої держави, для притягнення такої особи до кримінальної відповідальності.

Питання про видачу особи у таких випадках вирішуються або на підставі двосторонніх угод між Україною та іншими державами, або відповідно до багатосторонніх міжнародних договорів і конвенцій. Наразі такими є Європейська конвенція про видачу правопорушників (Париж, 13 грудня 1957 р.), яка ратифікована Законом України від 16 січня 1998 р., а також зазначена вище Конвенція (Мінська) держав СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р., яка ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 р..

Згідно із зазначеними міжнародними актами видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами як запитуючої, так і запитуваної Сторін і, як правило, позбавленням волі на строк не менше одного року або більш суворим покаранням (ст. 2 Європейської конвенції, ст. 56 конвенції держав СНД).

Окрім того, відповідно до ст 14 Європейської конвенції та ст. 66 конвенції держав СНД у разі видачі особи завжди діє правило ad hoc, згідно з яким видана особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана, без згоди на це Сторони, яка її видала.

Із наведеного випливає, що якщо відповідні державні органи України звертаються до іншої держави із запитом про видачу особи, яка вчинила декілька злочинів на території України і перебуває на території іншої (запитуваної) держави, питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за ці злочини (множинність злочинів) може бути вирішено наступним чином.

По-перше, якщо у видачі буде відмовлено повністю, наприклад, у зв’язку з тим, що ті злочинні діяння, за вчинення яких особа обвинувачується в Україні, не є кримінально-караними за законами запитуваної сторони або хоча й є такими, але за законами запитуваної держави за ці злочини вже закінчилися строки давності. У такому випадку питання про кримінальну відповідальність, а, отже, і про множинність злочинів, взагалі не виникає.