Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 89

Як приклади цього виду конкуренції можна навести ч. 1 ст. 377 КК — погроза вбивством або насильством щодо судді (спеціальна норма) і ст. 129 КК — погроза вбивством або спричиненням тяжкого тілесного ушкодження (загальна норма); п. 8 ч. 2 ст. 115 КК — умисне вбивство у зв’язку з виконанням потерпілим своїх службових обов’язків (загальна норма) і ст. 348 КК — посягання на життя працівника правоохоронного органа у зв'язку з виконанням ним службових обов’язків (спеціальна норма).

У всіх цих і інших подібних випадках застосуванню підлягає тільки спеціальна норма, а сукупність злочинів буде відсутньою.

Пріоритет спеціальної норми перед загальною визнає і судова практика. Так. в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» звертається увагу судів на те, що «злочини, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 157 КК (перешкоджання здійсненню виборчого права), ч. 2 ст. 162 (порушення недоторканності житла), статтями 371–373 (завідомо незаконні затримання, привід або арешт, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, примушування давати показання) та ч. 2 ст. 376 КК (втручання в діяльність судових органів), являють собою спеціальні види перевищення влади або службових повноважень. Кваліфікація дій виконавців і співучасників цих злочинів ще й за ст. 365 КК можлива лише за наявності реальної сукупності останніх».

Як бачимо, загальна і спеціальна норми не можуть утворювати ідеальну сукупність злочинів і при кваліфікації можуть застосовуються одночасно лише у випадках реальної сукупності тих злочинів, які ними передбачені.

Окремим видом конкуренції є конкуренція спеціальних норм. Вона має місце там, де вчинене діяння одночасно підпадає під ознаки двох або більше спеціальних норм. Це буває тоді, коли: а) одна із спеціальних норм містить обставини, що обтяжують відповідальність, а друга, навпаки, обставини, що її пом’якшують, а також б) якщо обидві спеціальні норми містять обставини, що обтяжують відповідальність.

За такої конкуренції правила кваліфікації інші. В першому випадку пріоритет має норма з пом’якшуючими обставинами, вона і повинна застосовуватись при кваліфікації. Данин підхід підтримується судовою практикою і ґрунтується на принципі гуманності кримінального закону. Зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я» вказано (п. 8): «умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), або матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), або при перевищенні меж необхідної оборони чи в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК), кваліфікується тільки за цими статтями КК, навіть, якщо воно й мало ознаки особливої жорстокості».

Якщо обидві спеціальні норми передбачають обставини, що обтяжують відповідальність, то кваліфікація вчиненого повинна відбуватися за тією з них, яка містить найбільш обтяжуючу обставину. Така кваліфікація ґрунтується на тому, що законодавець, встановлюючи норму з більш тяжкою кваліфікуючою обставиною, вже врахував можливість вчинення цього діяння за менш тяжких обтяжуючих обставин, Роз’яснення щодо кваліфікації даної конкуренції надаються, наприклад, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво», де вказано (п. 20), що «дії особи, яка одержала один хабар за наявності ознак, передбачених і ч. 2, і ч. 3 ст. 368 КК, мають кваліфікуватися лише за ч. 3 цієї статті. При цьому, в мотивувальній частині вироку необхідно зазначати всі кваліфікуючі ознаки злочину».