Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 91

І. О. Зінченко

Слід зазначити, що судова практика в цілому дотримується вказаних правил кваліфікації при конкуренції цілого і частини. Наприклад, в таких складених злочинах, як розбій і вимагання, поєднані із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження (ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК), заволодіння-чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК), та в багатьох інших, питання про кваліфікацію зазначених дій за сукупністю злочинів не виникає. Тут діють правила кваліфікації одиничного складеного злочину.

Підсумовуючи сказане щодо відмінності сукупності злочинів від конкуренції норм, зазначимо, що це є різні поняття.

По-перше, при сукупності одним (ідеальна) чи декількома (реальна) діяннями особи вчиняється два чи більше окремих злочинів, а при конкуренції норм — тільки один злочин.

По-друге, при сукупності має місце множинність злочинів, а при конкуренції-одиничний злочин.

По-третє, при сукупності підлягають застосуванню дві чи більше окремих статей Особливої частини КК залежно від кількості вчинюваних злочинів, а при конкуренції-лише одна стаття КК.

Конкуренцію норм слід відрізняти від колізії норм, бо це різні поняття. При конкуренції норм суперечностей між нормами не існує, вона завжди виникає там, де один вчинений злочин одночасно підпадає під ознаки двох чи більше статей Особливої частини КК. Колізія ж норм має місце там, де між двома або більше нормами існують суперечності, тобто зміст однієї норми повністю чи частково заперечується змістом іншої. Колізія існує незалежно від того, були чи не були вчинені конкретні злочини, які підпадають під ці норми. Як правило, колізія виникає у випадках прийняття новою кримінального закону, коли слід вирішити питання, який закон слід застосовувати до діянь, вчинених раніше, під час дії попереднього закону. Це питання стосується чинності закону про кримінальну відповідальність в часі, зокрема, його зворотної дії в часі і вирішується на підставі ст. 5 КК, яка є колізійною нормою і призначена для подолання суперечностей між окремими законами.

Реальну сукупність злочинів слід відмежовувати від повторності злочинів. Як вже зазначалось, вони мають низку спільних рис: є видами множинності; утворюються двома чи більше злочинами, кожен з яких передбачений в Особливій частині КК в якості окремого складу; ці злочини вчиняються послідовно, з проміжком часу між ними.

Розрізняє їх те, що при сукупності всі злочини вчиняються до засудження хоча б за один із них, а для повторності ця ознака не є визначальною.

Повторність звичайно складається із тотожних злочинів, тобто таких, що мають однаковий склад і передбачені однією статтею КК. Іноді, у випадках прямо передбачених в законі, повторність можуть утворювати однорідні злочини (ч. 3 ст. 32 КК). Не можуть утворювати повторність різнорідні злочини.

В тих випадках, коли особа вчиняє повторно закінчені тотожні злочини, наприклад, повторне одержання хабара службовою особою, її дії кваліфікуються за однією статтею КК, де врахована ознака повторності — в даному випадку ч. 2 ст. 368 КК.