Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 88

Аналіз ст. 296 КК свідчить, що її редакція не передбачає спричинення потерпілому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень як кваліфікуючих ознак хуліганства, отже, сукупність цих злочинів не враховується законодавцем в одному складі, і в цих випадках одиничний складений злочин не утворюється. А тому, якщо під час хуліганських дій винним було умисно вчинено інший злочин, який за своїми ознаками та ступенем тяжкості суттєво відрізнявся від хуліганства, а саме: умисне заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що не є небезпечним для його життя, але спричиняє тривалий розлад здоров’я, то зазначені дії слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 122 КК України і за сукупністю із хуліганством, оскільки такі дії не охоплюються жодною частиною ст. 296 КК України. Виходячи із цих обставин, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання заступника прокурора АР Крим задовольнила, вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 13 жовтня 2004 р. щодо П. та Ш. скасувала, а справу направила на нове розслідування.

Таким чином, віднесення діяння до одиничного складеного злочину або, навпаки, до сукупності злочинів залежить від конструкції складів злочинів у КК. Втім, треба зауважити, що складений злочин сам по собі може утворювати сукупність з іншими видами одиничних злочинів, і тоді кваліфікація таких дій також буде здійснюватися за кількома статтями КК. Наприклад, особа спочатку вчиняє розбій, поєднаний із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК), а потім умисне вбивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК).

Сукупність злочинів необхідно відмежовувати від конкуренції норм (іноді говорять про конкуренцію кримінальних законів).

Під конкуренцією кримінально-правових норм звичайно розуміють випадки, коли вчинене діяння одночасно містить у собі ознаки декількох складів злочинів, що передбачені різними статтями (частинами статті) кримінального закону, тобто один і той же одиничний злочин одночасно підпадає під ознаки декількох норм КК.

Найпоширенішим видом конкуренції є конкуренція загальної та спеціальної норм, яка характеризується тим, що одна норма (загальна) передбачає певне коло діянь, а інша (спеціальна) — окремі випадки з цього кола. В таких випадках при кваліфікації застосовується загальне правило: якщо злочин одночасно передбачений загальною та спеціальною нормою, то сукупність злочинів буде відсутньою і застосуванню підлягає спеціальна норма, яка найбільшою мірою відбиває специфіку і особливості даного злочинного діяння. Як зазначав А.Н. Трайнін, «спеціальний склад, так би мовити, бере верх над родовим. Родовий склад перебуває в резерві для тих випадків, які спеціальними складами не охоплюються».