Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 83

І. О. Зінченко

А.С. Нікіфоров категорично виступав проти поділу сукупності на ідеальну та реальну, а Н. Ф. Яшинова доводила, що при ідеальній сукупності має місце один злочин, який містить ознаки різних складів злочинів, а призначення інституту ідеальної сукупності полягає в тому, щоб заповнити прогалини законодавця, який не зміг передбачити в кримінально-правових нормах усіх можливих варіантів збігу діянь при вчиненні різних посягань. При цьому авторка вважала, що кваліфікувати ідеальну сукупність треба за всіма статтями КК. ознаки яких містяться у вчиненому діянні.

М.І. Бажанов визнаючи існування двох видів сукупності, вказував, що невдалим є сам термін «ідеальна сукупність», бо він не повністю відображує те явище, яке покликаний визначати. «Буквальне його тлумачення, — пише МЛ Бажанов, скоріше за все, і призвело до того, що деякі автори вважали, що ідеальна сукупність (тобто уявна, існуюча в думках) є за своєю сутністю єдиним злочином, хоча і містить ознаки декількох злочинів».

На нашу думку, можна сперечатися з приводу того, наскільки вдалими є терміни «ідеальна і реальна сукупність», однак ідеальна сукупність не є штучною юридичною конструкцією, бо вона характеризує об’єктивну ситуацію, що може виникати при вчиненні декількох самостійних злочинів. Поділ сукупності на ідеальну і реальну заснований на особливостях характеру злочинної поведінки особи при вчиненні нею декількох злочинів. Так, реальна сукупність має місце там, де винна особа різними за часом та відокремленими одне від одного діяннями вчиняє два чи більше злочинів, а ідеальна — де особа одним діянням вчиняє два чи більше злочинів.

Реальна сукупність є простим і найбільш поширеним видом сукупності — вона складає понад 90 % від всіх випадків сукупності злочинів.

Розглянемо її ознаки. Крім загальних ознак, притаманних сукупності злочинів у цілому, реальна сукупність має такі риси:

1) наявність двох чи більше діянь, кожне з яких представляє собою самостійний злочин, інакше кажучи, кожний злочин вчиняється окремим діянням (дією чи бездіяльністю) винного (наприклад, зґвалтування і крадіжка);

2) ці злочини мають тільки один спільний елемент — суб’єкта злочину;

3) злочини при реальній сукупності можуть бути однорідними чи різнорідними (іноді тотожними), закінченими і незакінченими, а також вчиненими особою в співучасті чи одноособово. Прикладом реальної сукупності закінченого і незакінченого злочинів може стати ця кримінальна справа.

Вироком апеляційного суду м. Києва Р. засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України і за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України за те, що він, перебуваючи у квартирі, на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою вбивства двох осіб, почав завдавати удари ніжкою від табурета по голові Ч. та П., від чого останні впали на підлогу. Продовжуючи свої дії Р. з метою доведення свого умислу до кінця завдав ножові поранення потерпілим. Смерть Ч. настала в результаті колото-різаної рани шиї з ушкодженням сонної артерії. П. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння і його смерть не настала у зв’язку із своєчасно наданою медичною допомогою.